У зв’язку з встановленням карантину на території України, одним із актуальним питанням для роботодавців та працівників стало надання відпустки без збереження заробітної плати.

Питання надання відпустки без збереження заробітної плати регулюється Законом України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР та Кодексом Законів про працю України (далі — КЗпП України).

Статтею 25 Закону України «Про відпустки» визначені випадки та терміни надання відпустки без збереження заробітної плати за бажанням працівника в обов’язковому порядку. Серед них передбачена і надання відпустки без збереження заробітної плати в обов’язковому порядку матері, батькові, бабі, діду або іншим родичам, які фактично доглядають за дитиною, особа, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, один з прийомних батьків для догляду за дитиною віком до 14 років — на період оголошення карантину на відповідній території.

Відповідно до ст. 84 КЗпП України у випадках, передбачених статтею 25 Закону України «Про відпустки», працівнику за його бажанням надається в обов’язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати.

За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19)» внесено зміни до ст. 84 КЗпП України, відповідно до яких у разі встановлення Кабінетом Міністрів України карантину відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається у загальний строк, встановлений частиною другою цієї статті (не більше 15 календарних днів на рік).

Відпустка без збереження заробітної плати надається працівникові на підставі письмової заяви. У ній мають бути зазначені:

1) причина, з якої працівник просить надати неоплачувану відпустку;
2) дата початку відпустки;
3) тривалість відпустки.

Після розгляду заяви видається наказ (розпорядження) про надання відпустки за свій рахунок.

Таку відпустку не подовжують на кількість святкових і неробочих днів, що припадають на неї.

Відпустку без збереження заробітної плати надають, як правило, у зв’язку з якими-небудь подіями в житті працівника. При цьому перш за все необхідно бажання працівника піти в таку відпустку. Ні в якому разі не можна відправляти у відпустку «за свій рахунок» примусово без згоди працівника.

Нагадаємо, Міноцполітики раніше надало роз’яснення, що примусове направлення працівників у відпустку за власний рахунок є грубим порушенням законодавства про працю (лист Мінсоцполітики від 19.09.2013 р. № 416/13/116-13).

Відповідальність за грубе порушення законодавства про працю передбачена ст. 172 Кримінального кодексу України — штраф від двох тисяч до трьох тисяч НМДГ (від 34 тис. грн до 51 тис. грн) або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років.

Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або щодо неповнолітнього, вагітної жінки, одинокого батька, матері або особи, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю, — караються штрафом від трьох тисяч до п’яти тисяч НМДГ (від 51 тис. грн до 85 тис. грн) або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

Вас може зацікавити
	Книга обліку щорічних і додаткових відпусток У книзі обліку щорічних і додаткових відпусток працівників подані рекомендації щодо його ведення з метою якісного обліку та здійснення оперативного контролю наданих відпусток, а також, щоб використовувати його дані для підготовки квартальної і річної звітності. Придбати видання