Загальні положення

Однією з істотних умов праці працівника є умова про його робоче місце, визначене роботодавцем. Згідно з розділом 1 Методичних рекомендацій № 4 робоче місце працівника характеризується наявністю закріпленої зони, технічних засобів (основних виробничих і невиробничих фондів, інструменту, приладів, інвентарю) або їх сукупності, потрібної для виробництва продукції, надання послуг, виконання робіт або функцій, передбачених установчими документами.

Основою визначення робочого місця є функціональний розподіл праці у взаємозв’язку із засобами праці, що дає змогу розглядати робоче місце як місце прикладання робочої сили працівників.

Трудова діяльність працівника може здійснюватися на підприємстві або вдома з використанням відповідних технічних засобів або без їх використання. Тобто громадяни можуть укладати з підприємствами, установами, організаціями, їх об’єднаннями, іншими роботодавцями трудовий договір про виконання робіт особистою працею вдома, використовуючи матеріали, знаряддя та засоби праці, надані роботодавцем або придбані за його рахунок.

Надомниками є працівники, робоче місце яких збігається територіально з місцем їх мешкання. Їхні робочі місця оснащені в основному інструментом, приладами та невеличкими верстатами (п. 1.1 Методичних рекомендацій № 4).

Потрібно зауважити, що КЗпП, який є основним нормативно-правовим актом, спрямованим на врегулювання використання найманої праці, питання праці надомників прямо не врегульовано. Лише в частині восьмій статті 179 КЗпП зазначається, що за бажанням жінки або осіб, вказаних у частині сьомій цієї статті, у період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. В Україні за час її незалежності спеціальних нормативно-правових актів із цих питань не приймалося, а тому до прийняття відповідних актів потрібно користуватися (в частині, що не суперечить Конституції і законам України) Положенням № 275. Також можна використовувати Рекомендацію № 184, яка доповнює Конвенцію № 177.

Пунктом 1 Рекомендації № 184, зокрема, передбачено, що:

a) термін «надомна праця» означає роботу, яку особа, що іменується надомником, виконує:

• за місцем її проживання або в інших приміщеннях за її вибором, але не у виробничих приміщеннях роботодавця;
• за винагороду;
• з метою виробництва товарів або надання послуг, згідно із вказівками роботодавця, незалежно від того, хто надає обладнання, матеріали або інші використовувані ресурси, якщо тільки ця особа не має такої автономії та економічної незалежності, яка потрібна для того, щоб вважати її незалежним працівником (самозайнятою особою) відповідно до національного законодавства;

б) особи із статусом найманих працівників не стають надомниками в розумінні Рекомендації № 184 через сам лише факт виконання ними час від часу роботи як найманими працівниками вдома, а не на своєму звичайному робочому місці.

Відповідно до пункту 7 Рекомендації № 184 роботодавці повинні вести облік усіх надомників, яким вони надають роботу, окремо жінок і чоловіків, а також реєстраційні листи робочих завдань, доручених надомникові, із зазначенням:

• часу, відведеного для виконання завдань;
• тарифних ставок оплати праці;
• витрат, що виникли у надомника, якщо такі є, і розміру виплаченої у зв’язку з цим компенсації;
• будь-яких утримань із заробітної плати, проведених відповідно до національного законодавства;
• належної заробітної плати і виплаченої заробітної плати з відрахуванням утримань разом із датою проведеної виплати.

Копія реєстраційного листа має надаватися надомникові.

Положенням № 275 передбачено, що на надомників поширюється законодавство про працю з особливостями, встановленими цим Положенням. Праця надомників також регулюється галузевими нормативно-правовими актами, колективними і трудовими договорами.

Організація трудових процесів удома допускається лише для осіб, які мають потрібні житлово-побутові умови, а також практичні навички або можуть бути навчені цим навичкам для виконання певних робіт. Житлово-побутові умови обстежують представники роботодавця за участю профспілкового органу, а у відповідних випадках — і представників санітарного й пожежного нагляду.

Конкретний вид роботи для надомників вибираєтся з урахуванням їхніх професійних навичків і стану здоров’я (беруться до уваги характер обладнання та інструментів, властивості сировини й матеріалів, рекомендації медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії тощо).

Переважне право на укладення трудового договору про роботу вдома надається, зокрема:

• жінкам, що мають дітей віком до 15 років;
• інвалідам і пенсіонерам (незалежно від виду призначеної пенсії), особам із зниженою працездатністю, яким рекомендована робота вдома;
• особам, що доглядають за інвалідами або членами сім’ї, які тривалий час хворіють і потребують постійного догляду;
• особам, зайнятим на роботах із сезонним характером виробництва (у міжсезонний період), а також, які навчаються в навчальних закладах з очною формою навчання;
• особам, які з об’єктивних причин не можуть бути зайняті безпосередньо в цій місцевості.

Відповідно до пункту 5 Положення № 275 особи, які володіють майстерністю виготовлення виробів народних художніх промислів, сувенірних виробів чи оригінальної упаковки для них, можуть бути прийняті на роботу як надомники незалежно від роду їх діяльності й роботи на інших підприємствах. При цьому обмеження, встановлені законодавством про сумісництво, на них не поширюються.

У пункті 3 Положення № 275 зазначено, що праця надомників зазвичай має бути спрямована на виробництво товарів широкого вжитку й надання окремих видів послуг. Роботодавець може використовувати працю надомників і для виготовлення (виконання) інших видів виробів (робіт), якщо за характером і технологією виробництва це можливо в надомних умовах й економічно доцільно. Ураховуючи можливості сучасної комп’ютерної техніки та інтернет-мережі, а також мобільного телефонного зв’язку, вдома, на нашу думку, можуть працювати особи різноманітних професій. Міністерство соціальної політики України в Листі № 245/13/116-16 роз’яснює, що трудовим законодавством не заборонено укладати як при прийнятті на роботу, так і згодом трудові договори про роботу вдома з додержанням норм чинного законодавства.

Деякі переваги роботи вдома

Працівник економить час і кошти, потрібні на проїзд до місця роботи, яке належить роботодавцеві, й назад. Роботодавцеві, у свою чергу, не потрібно забезпечувати працівника певним приміщенням та облаштовувати для нього робоче місце.

Недоліки роботи вдома

Роботодавцеві складніше контролювати якість та ефективність роботи надомника, особливо якщо йому встановлено погодинну систему оплати праці (на практиці досить часто трапляються випадки залучення працівників до роботи вдома з погодинною оплатою праці, зокрема, коли така робота пов’язується з отриманням та передаванням певної інформації через засоби зв’язку, наприклад робота диспетчера, консультанта, секретаря тощо).

Документи, які подає особа для працевлаштування

Особи, які бажають влаштуватися на роботу як надомники, подають стандартний набір документів, визначений у частині другій статті 24 КЗпП, зокрема:

• паспорт або інший документ, що посвідчує особу;
• трудову книжку (якщо вона є),
• а у випадках, передбачених законодавствам, також:
• документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію);
• документ про стан здоров’я;
• інші документи (у т. ч. документ податкового органу про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (за наявності).

Укладення трудового договору

Трудовий договір про роботу вдома укладається зазвичай у письмовій формі. У ньому мають бути найбільш повно викладені як основні, так і додаткові умови, якими визначаються зобов’язання сторін.

За загальним правилом відповідно до статті 29 КЗпП роботодавець зобов’язаний визначити працівникові робоче місце, забезпечити його потрібними для роботи засобами до початку роботи за вже укладеним трудовим договором. Особливістю укладення трудового договору з надомником є те, що умова про його робоче місце (вдома) визначається сторонами безпосередньо в трудовому договорі.

Трудовий договір оформляється відповідним наказом.

Оформлення трудової книжки

Положенням № 275 передбачено особливості оформлення та ведення трудових книжок надомників. Зокрема, згідно з пунктом 8 цього Положення на надомника, який раніше не працював, трудова книжка заводиться після здавання першого виконаного завдання. У такому ж порядку вносяться записи в трудові книжки тих надомників, які мають ці книжки. Однак зазначене суперечить чинному законодавству України, оскільки згідно з пунктом 1.1 Інструкції № 58 трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють у роботодавця понад п’ять днів, а заповнення трудової книжки вперше відповідно до пункту 2.2 цієї Інструкції провадиться роботодавцем не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу.

Отже, жодних особливостей заповнення трудових книжок надомників Інструкцією № 58 не передбачено, зокрема не передбачено і внесення запису про виконання роботи вдома.

Оплата праці та компенсація витрат надомника

Оплата праці надомників здійснюється зазвичай за відрядними розцінками за фактично виконані роботи або вироблену продукцію, що відповідає встановленим вимогам до її якості. Водночас чинним законодавством не заборонено встановлювати таким працівникам посадові оклади, тарифні ставки.

Відповідно до пункту 16 Рекомендації № 184 надомники повинні отримувати компенсацію за:

• витрати, пов’язані з їхньою роботою, а саме за використані енергію та воду, зв’язок і обслуговування машин та обладнання;
• час, витрачений на технічне обслуговування машин і обладнання, заміну інструментів, сортування, розпаковування, пакування та інші подібні операції.

Оскільки надомники, яким установлено відрядну систему оплати праці, розподіляють робочий час на свій розсуд й оплата праці здійснюється за фактично виконану роботу, табель обліку використання робочого часу на таких працівників не ведеться (лист № 245/13/116-16), проте в окремих випадках роботодавець може встановити надомникові певний режим роботи.

Варто зазначити, що надомник може виконувати роботи з використанням власного обладнання, інструментів, комп’ютерної та іншої техніки.

Статтею 125 КЗпП передбачено, що працівники, які використовують свої інструменти для потреб підприємства, установи, організації, мають право на одержання компенсації за їх зношування (амортизацію). Розмір і порядок виплати цієї компенсації, якщо вони не встановлені в централізованому порядку, визначаються роботодавцем за погодженням із працівником.

Вас може зацікавити
	Журнал «КАДРОВИК.UA» Головний кадровий журнал України, який визначає стратегію професійного розвитку працівників кадрової служби. Видається щомісяця за підтримки Міністерства соціальної політики України. На сторінках журналу подано достовірні матеріали та професійна інформація для кадровиків з нормативно-правовою базою та безліччю практичних порад. Придбати видання

Микола Бойко