Види відпусток за законопроектом

У законопроекті про працю для видів відпусток відведено ст. 54. Нею встановлено, що право на відпустки мають працівники, які уклали трудовий договір з роботодавцем. Тривалість відпусток розраховується в календарних днях.

Передбачаються такі види відпусток:

• щорічні оплачувані відпустки:
• основна оплачувана відпустка (ст. 55 законопроекту);
• додаткова оплачувана відпустка, передбачена законодавством та трудовим чи колективним договором;
• відпустки у зв’язку з навчанням (ст. 58 законопроекту);
• соціальні відпустки:
• відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами (ст. 59 законопроекту);
• відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (ст. 60 законопроекту);
• відпустка працівникам, які усиновили дитину (дітей) (ст. 61 законопроекту).

При цьому, як і зараз, передбачається, що законодавством, колективним договором та/або трудовим договором можуть встановлюватись інші види оплачуваних відпусток.

Наразі невідомо, що буде з додатковими відпустками за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці, за особливий характер праці, іншими додатковими відпустками, передбаченими чинним законодавством, а також з творчою відпусткою. Цілком можливо, що про них знову згадають в остаточній редакції Закону. Але не виключено, що право на такі відпустки припинить бути державною гарантією і домовлятися про їх надання працівникам доведеться з роботодавцями.

А зараз поговоримо про надання та оплату тих оплачуваних відпусток, які залишаються гарантованими і є найпоширенішими: щорічної відпустки та відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами.

Тривалість щорічної основної відпустки

Тих, хто приготувався до збільшення тривалості щорічної оплачуваної відпустки, чекає розчарування. Тут змін не буде.

За ст. 55 законопроекту щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за кожен відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Особам віком до 18 років надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 31 календарний день.

Законодавством, колективними договорами можуть передбачатися щорічні основні оплачувані відпустки більшої тривалості.

Окремо встановлено тривалість відпусток для:

• осіб з інвалідністю I і II груп — 30 календарних днів,
• осіб з інвалідністю III групи — 26 календарних днів.

Розрахунок стажу для щорічних відпусток

До стажу роботи, що дає право на щорічну основну оплачувану відпустку, зараховуються:

• час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу, простою не з вини працівника) протягом робочого року, за який надається відпустка;
• час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому надавалося матеріальне забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням;
• час перебування у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами;
• час щорічної оплачуваної відпустки.

Порівнюючи норми ст. 54 законопроекту та ст. 9 Закону про відпустки, ми бачимо: до стажу не буде включатися період перебування у всіх видах відпустки без збереження зарплати. А також час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних навчальних закладів та час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників. Всі решта складові залишаться.

Порядок і умови надання щорічної оплачуваної відпустки

Ст. 56 законопроекту передбачено, що порядок та умови надання щорічної відпустки, в т. ч. і її поділу на частини, визначається трудовим договором.

Коли читаєш це, думаєш: ось це — новація, адже зараз це регулює Закон про відпустки!

Але, коли читаєш законопроект далі, розумієш, що, як і раніше, головні правила встановлює держава, а працівникам і роботодавцю, як і зараз, надається право узгодити деталі.

Наприклад, законопроект передбачає, що у перший рік роботи працівник набуватиме право на повну тривалість щорічної оплачуваної відпустки на умовах та в порядку, визначеному трудовим договором, але у будь-якому випадку не пізніше закінчення шести місяців безперервної роботи. Тобто гарантія залишатиметься, хоча якщо працівник і роботодавець домовляться, скористатися нею можна буде раніше.

Втім, передбачатимуться й зміни:

• вагітній жінці щорічна основна відпустка повної тривалості надаватиметься незалежно від відпрацьованого часу в робочому році;
• щорічна оплачувана відпустки за учнівським трудовим договором, робота за яким поєднується з навчанням, надаватиметься одночасно з канікулярним періодом у закладі освіти.

Що з графіком відпусток?

Графік відпусток залишається, але вимоги щодо його складання пом’якшать.

Законопроект передбачає: для збалансування інтересів працівників і роботодавця при плануванні графіку роботи і відпочинку, у порядку, визначеному у колективному договорі, а за його відсутності — роботодавцем, може укладатись графік відпусток.

При цьому не вказується про обов’язок доводити його зміст до працівників (на відміну від чинних норм Закону про відпустки).

Поділ щорічної відпустки

Про правила поділу відпусток роботодавець і працівники можуть домовитись самостійно.

Та навіть якщо ці правила не визначені трудовим договором та/або колективним договором, поділ можливий. При цьому, як і зараз, одна з частин щорічної оплачуваної відпустки, яка повинна бути надана протягом робочого року, має складатись щонайменше з 14 безперервних календарних днів.

Які дні не включатимуться до щорічної відпустки?

Як і зараз, святкові і неробочі дні при визначенні тривалості щорічних оплачуваних відпусток не враховуватимуться.

Дні тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку, а також відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами до щорічних відпусток не включатимуться.

А як щодо невикористаних відпусток?

По-перше, обов’язок спрямовувати працівників у відпустку в роботодавців залишається! При цьому не буде вже норми щодо заборони ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.

Але це не означає, що щорічні відпустки можна не надавати. Це означає, що щорічна відпустка має бути надана до кінця робочого року повністю, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

Це правило діє й тепер. Але в законопроекті буде чітко вказано, що ненадання роботодавцем або відмова роботодавцем у наданні працівникові щорічної оплачуваної відпустки буде грубим порушенням трудового законодавства.

Відкликання з відпустки

Відкликання з щорічної оплачуваної відпустки допускається лише у виняткових випадках, але за законопроектом такі випадки мають бути передбачені у трудовому договорі та/або колективному договорі.

У разі відкликання працівника з щорічної оплачуваної відпустки його працю оплачують з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини цієї відпустки.

Перенесення та компенсація оплачуваної відпустки

За законопроектом щорічна оплачувана відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена у разі:

• тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку;
• виконання працівником державних або громадських обов’язків, якщо згідно із законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати;
• настання строку відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами.

Тобто за новими правилами не буде вже такої підстави для перенесення відпустки, як збіг щорічної відпустки з відпусткою у зв’язку з навчанням.

Особливостям перенесення щорічної відпустки у новому трудового законодавстві відведено тільки один абзац.

У разі перенесення щорічної оплачуваної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і роботодавцем. Якщо причини, що зумовили перенесення щорічної оплачуваної відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина цієї відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період з додержанням вимог ст. 56 законопроекту.

Компенсація невикористаної відпустки

Нагадаємо, що за ст. 24 Закону про відпустки за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути меншою ніж 24 календарних дні. А у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

За законопроектом у разі розірвання трудового договору працівнику виплачуватиметься грошова компенсація за не надані дні щорічної оплачуваної відпустки, на які він набув право у робочому році звільнення та у попередньому робочому році, у розмірі, встановленому трудовим та/або колективним договором, але не менше середньоденного заробітку за кожен такий день.

Тобто при звільненні працівник буде мати можливість отримати компенсацію тільки за 2 роки, а не за всі роки, як зараз!

Хоча окремою нормою ст. 61 законопроекту визначено, що законодавством, трудовим та/або колективним договором, можуть встановлюватись сприятливіші умови компенсації працівнику невикористаної щорічної оплачуваної відпустки. Тож отримати компенсацію за всю невикористану відпустку можна буде, але про це слід буде наперед домовитися із роботодавцем.

Оплата відпусток та строк виплати

Законопроектом передбачено, що витрати, пов’язані з оплатою визначених законодавством, колективними, трудовими договорами оплачуваних відпусток, здійснюються за рахунок коштів роботодавця, призначених на оплату праці, якщо інше не передбачене законодавством. Оплата відпустки здійснюється до її початку.

Тобто прибирається вимога щодо виплати відпускних за 3 дні до початку відпустки, але в будь-якому випадку відпускні потрібно буде виплатити наперед.

Порядок визначення розміру оплати відпусток та компенсації за невикористані відпустки, буде встановлювати КМУ (це правило діє і зараз).

Відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами

За ст. 59 законопроекту на підставі медичного висновку, виданого відповідно до законодавства, жінка має право на оплачувану відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами тривалістю не менше ніж 70 календарних днів до передбачуваної дати пологів, зазначеної у медичному висновку, і не менше ніж 56 (у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів — 70) календарних днів після пологів, починаючи з фактичного дня пологів.

Ці правила діють й зараз. Але ні Законом про відпустки, ні КЗпП не вказано про необхідність подання заяви на її надання. Хоча за роз’ясненнями Держпраці вона має бути.

За новими правилами роботодавець зобов’язаний надати зазначену відпустку за заявою жінки або її законного представника з дати, зазначеної у заяві, з урахуванням періодів, вказаних у медичному висновку, який додається до заяви.

До того ж вводяться деякі правила, пов’язані з фактичною датою народження дитини. З урахуванням фактичної дати пологів, частина відпустки у зв’язку з вагітністю і пологами, що передує пологам, продовжується на кількість днів, що дорівнює періоду між передбачуваною та фактичною датою пологів.

У разі надання жінці відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами роботодавець зобов’язаний за її заявою приєднати до цієї відпустки належні жінці щорічні оплачувані відпустки.

Вас може зацікавити
	Книга обліку щорічних і додаткових відпусток У книзі обліку щорічних і додаткових відпусток працівників подані рекомендації щодо його ведення з метою якісного обліку та здійснення оперативного контролю наданих відпусток, а також, щоб використовувати його дані для підготовки квартальної і річної звітності. Придбати видання

Ганна Русанова