Міністр розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства розповів, чому зменшення соціальних гарантій здатне істотно покращити ринок праці та зупинити масовий відплив кадрів із країни.

Істотні передумови

Представляючи громаді новий урядовий витвір, присутніх намагалися вразити історіями зі свого життя. Адже, на думку міністра Тимофія Милованова, так матеріал розуміється краще.

Як з’ясувалося, високопосадовець недавно потребував серйозного оперативного втручання, яке він довірив робити вітчизняним лікарям. Звичайно, це відбувалось у приватному медичному закладі, тож усе пройшло добре. Водночас, за статистикою, якщо хворий вижив на операційному столі, то найскладнішими для нього будуть перші 24 год. Адже саме протягом першої доби відбувається зміна персоналу, через що підвищується ризик медичної помилки.

«Моя медсестра, яка доглядала за мною після операції, робила це протягом доби. Водночас відповідно до українського законодавства вона вчиняє злочин, адже працює в тих умовах, які законодавство забороняє. Тож якби я помер, а мої родичі вирішили захистити пам’ять про мене в суді, то медичний персонал був би абсолютно незахищеним», — зазначив Т. Милованов.

Саме це й стало передумовою для прийняття Кабінетом Міністрів рішення щодо системних змін у трудовому законодавстві. Першим із таких кроків є проект закону «Про працю» (№ 2708). Так, на думку урядовців, трудові відносини на ринку праці істотно змінилися, тож українцям варто запровадити такі правила гри, які б дозволили їм бути мобільнішими у власних рішеннях і заробляти більше.

Хоч якісь гарантії

«Що міг собі дозволити працівник у 1971 році, коли було прийнято Кодекс законів про працю? Певно, що небагато, адже його життя та просування кар’єрними сходами були чітко обумовлені державною політикою. Водночас наразі багато змінилось і навіть з’явилися нові форми зайнятості», — зазначив Т. Милованов.

Агітуючи громадян підтримати урядовий проект, міністр неодноразово звертався до чисел. Відповідно до статистики лише 12,8 млн з 28,5 млн українців працездатного віку трудяться легально, тобто мають хоч якісь гарантії. Абсолютна більшість перебуває в тіні, тож єдине, що може особа, — це звільнитися, та й то не завжди. Адже, працюючи в «сірій» зоні, громадянин не має жодних гарантій того, що йому виплатять заробітну плату чи не будуть шантажувати.

Та й роботодавець, відверто кажучи, має обмаль можливостей оперативно реагувати на виклики. Тож першою законодавчою новелою стає право на швидке звільнення. Зокрема, передбачається, що трудові відносини можуть бути припинені з ініціативи як роботодавця, так і працівника. І якщо вже директору так кортить позбутися людини, він може звільнити її хоч наступного дня, не питаючи згоди, але сплативши відповідну компенсацію за недотримання строків повідомлення. Усе залежить від часу, який особа пропрацювала на підприємстві.

Спрощуючи процес звільнення, чиновники стверджують, що намагаються дати додаткові гарантії працівникам. Мовляв, набагато краще отримати гідну компенсацію та піти з роботи, замість того щоб ненавидіти одне одного та терпіти ще деякий час. Крім того, додаткового захисту набуває і роботодавець, адже якщо він бачить, що людина шкодить його бізнесу, краде інформацію, то таку особу необхідно звільняти негайно, не чекаючи, доки це дозволить зробити законодавство.

І всі стануть щасливими

Так, суттєво змінюються можливості для внормування умов контракту, за яким особа працюватиме. Мовляв, обмеження, установлені в КЗпП, є такими ж архаїчними, як і заборона будь-якого сексу, крім як у шлюбі.

«Звичайно, ми можемо на законодавчому рівні заборонити секс, заборонити будь-які його форми, крім як у шлюбі, проте від цього ніхто не стане щасливішим. Так уже було в нашій історії, і, крім політичних лозунгів, нічого фактично не врегульовувалося. Так само і з роботою. Тож не варто обожнювати профспілки та давати їм можливість монопольно вирішувати, де, хто та за яких умов реалізує власні потреби. Особа повинна вільно обирати, не лише з ким їй працювати, але й на яких умовах», — зазначив міністр.

Тепер буде важливо мати трудовий договір. Адже, якщо немає колективного чи галузевого договору, людина, по суті, є незахищеною. «Він має бути тепер у письмовій формі. Письмова форма не означає паперову. Це може бути емейл або ж електронне повідомлення. Проте ті умови, які пообіцяв роботодавець і на які погодився працівник, мають бути десь зафіксовані. Не може бути так, щоб на інтерв’ю пообіцяли одні умови, а потім — інші. Ми вимагаємо, щоб це було прописано», — наголосив Т. Милованов.

У проекті також визначено, які позиції мають бути в трудовій угоді: умови оплати праці, умови праці, права та обов’язки працівника, стиль і тип роботи.

Також він наголосив, що при звільненні теж має бути підписана угода. «Якщо одна сторона не погоджується підписати угоду, то інша має чітко прописати причини, через які припиняються трудові відносини», — повідомив міністр.

Щастя виміряють, мозок продадуть

Розроблений Урядом проект містить багато новел, які здебільшого стосуються дерегуляції. Трудові книжки хоч і не скасовуються, проте вже не обов’язкові. Такими заходами планують берегти довкілля та звільнити місце від паперових носіїв. Крім того, особі дозволяється одночасно працювати в кількох місцях та мати про це записи у власній трудовій історії. А роботодавцям дозволять обирати різні форми зайнятості та не залежати від необхідності створення рівних для всіх умов.

У всьому світі рівень щастя вже вимірюють, водночас Україна за цим показником, як і за багатьма іншими, стабільно займає останні місця. Чиновники налаштовані створити умови, в яких головним засобом виробництва стає мозок, адже все інше тьмяніє в порівнянні з ним.

Захоплені американською мрією реформатори пропонують громадянам спробувати жити за новими сценаріями та грати в цікаві рольові ігри. Так, працювати нам пропонують мобільніше, частіше змінювати роботодавців та місце проживання, а також — постійно розвиватись.

А ще слід поступово звикати до того, що в державних менеджерів повинні бути ринкові зарплати. Мовляв, вартість їхнього підпису надзвичайно висока, а рішення, які вони приймають, такі важливі, що їм самим інколи страшно. Тож варто не заважати заробляти ні собі, ні людям. І хай над кожним з нас засяє щаслива зірка, яка, наче Мойсей, виведе українців з полону бідності.

Марина Ліберман