Верховний Суд пояснив, коли звільнення з підстав втрати довіри може вважатися обґрунтованим.

Як вже повідомлялося, до Верховної Ради України подано законопроект № 2584 про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо додаткових підстав для звільнення. Так, проектом закону регламентується порядок звільнення працівника внаслідок втрати до нього довіри з боку роботодавця.

Нагадаємо, відповідно до пункту 2 статті 41 КЗпП України трудовий договір з працівником може бути припинений у разі вчинення винних дій особою, яка безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо є підстава для втрати довіри до нього з боку власника (або уповноваженого ним органу).

З аналізу вказаної правової норми можна зробити висновок, що на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України можуть бути звільнені працівники, з якими при прийнятті на роботу був укладений договір про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввірених їм цінностей. Це також стосується працівників, на яких матеріальна відповідальність покладається відповідно до чинного законодавства. Однак, коло працівників, які підпадають під дію п. 2 ст. 41 КЗпП України, не обмежується вищеназваними категоріями працівників. Для розірвання трудового договору за вказаною підставою не має значення, в якому розмірі на цих працівників могла бути покладена матеріальна відповідальність за шкоду, заподіяну власнику або уповноваженому ним органу.

Позиція Верховного Суду щодо звільнення з підстав втрати довіри, зокрема, у справі № 521/4221/16-ц, зводиться до наступного: «Вирішуючи питання щодо віднесення особи до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суд у кожному конкретному випадку повинен з’ясувати:

• чи становить виконання операцій, пов’язаних з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов’язків позивача;
• чи має виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей».

Отже, розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України можливе за таких умов:

• безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо);
• винна дія працівника;
• втрата довіри до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Як зазначив Верховний Суд, вказана правова норма не передбачає обов’язкового настання для роботодавця негативних наслідків, чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов’язкової умови для звільнення працівника.

Тобто звільнення з підстави втрати довір’я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т. п.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довіри (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).