Відповідно до вимог ч. 3 ст. 119 КЗпП України на час виконання державних або громадських обов’язків, якщо за чинним законодавством України ці обов’язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. Працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України «Про військовий обов’язок і військову службу» і «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб — підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Ст. 119 КЗпП України передбачено, що за рахунок коштів Державного бюджету України роботодавцю не компенсуються витрати по збереженню за працівником середнього заробітку на період його мобілізації.

У зв’язку з цим при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності демобілізованому працівнику необхідно включати до розрахунку середній заробіток, так як з нього сплачується єдиний внесок та кількість календарних днів за місяці розрахункового періоду.

Згідно ч. 2 ст. 21 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зазначено, що страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Під час визначення розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності демобілізованому працівнику необхідно перевіряти наявність шестимісячного страхового стажу в періоді дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку. У разі, якщо страховий стаж менше шести місяців, необхідно застосувати обмеження, визначене ч. 4 ст. 19 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», а саме: розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності в розрахунку на місяць має бути не вищим за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої Законом у місяці настання страхового випадку.

Вас може зацікавити
	Журнал реєстрації листків непрацездатності Обов’язок роботодавця вести Журнал реєстрації листків непрацездатності передбачений статтею 739 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року № 578/5. Придбати видання

Анна Хоменко