Як обчислювати та виплачувати допомогу по вагітності та пологам у випадку, коли працівниця частину відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами працювала?

Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105 (далі — Закон № 1105) страховий випадок за соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності — подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи, членів її сім’ї або іншої особи на отримання відповідно до цього Закону матеріального забезпечення або соціальних послуг.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону № 1105 допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами. Допомога по вагітності та пологах застрахованій особі виплачується за весь період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей — 70) календарних днів після пологів.

Згідно з листом Міністерства праці та соціальної політики України від 23.05.2008 № 273/020/99-08 з дня, зазначеного у листку непрацездатності, виданого у зв’язку з вагітністю та пологами, застрахована особа знаходиться у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами і саме з цього дня у застрахованої особи виникає право на одержання допомоги по вагітності та пологах.

Таким чином, страховий випадок у застрахованої особи виникає з дня надання відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами за медичним висновком, зазначеним у листку непрацездатності, а не з дня, коли застрахована особа вирішила припинити працювати і піти у зазначену відпустку за власною заявою.

Скористатися своїм правом на матеріальне забезпечення, тобто звернутися за призначенням допомоги, або продовжувати працювати ще деякий час після надання відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами застрахована особа вирішує особисто. У будь-якому випадку, у разі звернення такої особи за призначенням допомоги, розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата для розрахунку допомоги по вагітності та пологах, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням (далі — Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266, із змінами, є останні 12 календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок, тобто, місяцю, в якому у застрахованої особи настало право на відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами за медичним висновком.

Враховуючи викладене, оскільки допомога по вагітності та пологах надається як компенсація втраченого заробітку за період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, то у разі, коли застрахована особа вирішила працювати ще деякий час під час відпустки, допомога надається за період з дня, коли така особа вирішила скористатися своїм правом на відпустку та припинила працювати, по останній день відпустки, зазначений у листку непрацездатності. При цьому, середня заробітна плата для розрахунку допомоги по вагітності та пологах обчислюється за розрахунковий період дванадцять календарних місяців перед настанням страхового випадку (терміну 30 тижнів за медичним висновком) незалежно від того, що застрахована особа ще деякий час після настання у неї права на відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами працювала.

Пунктом 30 Порядку передбачено, що у разі, коли на момент настання страхового випадку застрахована особа працює за сумісництвом, обчислення середньої заробітної плати здійснюється страхувальниками окремо за основним місцем роботи та за сумісництвом. Розрахунковий період у такому разі визначається за кожним місцем роботи окремо. Отже, застрахована особа може скористатися правом на допомогу по вагітності та пологах за місцем роботи за сумісництвом з моменту настання у неї страхового випадку.