МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 6 березня 2015 р. № 141/18/99-15

Щодо оплати праці працівника під час відрядження

<…>
Стосовно умов оплати праці працівника під час відрядження. Підприємства госпрозрахункової сфери згідно зі статтею 97 КЗпП та статтею 15 Закону України «Про оплату праці» питання оплати праці своїх працівників вирішують самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (територіальними) угодами.

Отже, умови встановлення і розміри оплати праці працівників, в тому числі і за період відрядження, підприємства визначають самостійно в колективному договорі або іншому локальному акті з дотриманням положень законодавства.

Гарантії за час відрядження встановлені статтею 121 КЗпП та Податковим кодексом України.

Відповідно до статті 121 КЗпП працівникам, які направляються у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим від середнього заробітку, що зберігається за такими працівниками на всі робочі дні у відрядженні за графіком, установленим за місцем постійної роботи. Тобто у випадку направлення працівника у відрядження необхідно порівняти суму середньоденного заробітку і денного заробітку відповідно до умов трудового договору та у випадку, коли денний заробіток вищий від його середнього заробітку, заплатити за час відрядження заробітну плату, а якщо вищий середній заробіток, то виплачується середня заробітна плата.

Отже, за час перебування працівника у відрядженні згідно з наказом керівника підприємства йому мають здійснити виплати, передбачені статтею 121 КЗпП. У разі нарахування сум за період відрядження в меншому розмірі необхідно провести донарахування розміру оплати за дні відрядження.

Водночас зазначаємо, що відповідно до статті 265 КЗпП особи, винні в порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.