Роботодавець вправі стягнути в судовому порядку суму заробітку за незароблені дні відпустки. Відповідний висновок висловив Верховний Суд у постанові від 17.07.2019 р. у справі № 332/1433/17.

Мова йде про випадок, коли працівник звільнився з роботи до закінчення робочого року, за який він одержав відпустку повної тривалості. Під час звільнення відрахування із суми зарплати, нарахованої під час остаточного розрахунку, за наказом (розпорядженням) підприємства не проведено у зв’язку з недостатністю коштів.

Слуги Феміди вказали на те, що згідно ч. 1 ст. 127 КЗпП, ч. 1 ст. 26 Закону України «Про оплату праці» відрахування із зарплати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України. Один із таких випадків — відрахування для покриття заборгованості підприємству, де особи працюють.

Відраховують суми із зарплати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, де вони працюють, за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу: у разі звільнення працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки (п. 2 ч. 2 ст. 127 КЗпП). Аналогічна норма міститься і в ст. 22 Закону України «Про відпустки».

Тому Верховний Суд підсумовує: роботодавець може звернутися із вимогами про стягнення коштів за невідпрацьовані дні використаної працівником відпустки до суду протягом одного року з дня виникнення права на відрахування відповідних сум.