МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 12 березня 2016 р. № 72/18/99-16

Про матеріальне забезпечення за соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності з 01.01.2016 фізичних осіб — підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність

Міністерство соціальної політики розглянуло лист виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі — Фонд), повідомляє.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 № 909 (далі — Закон 909) внесено зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464 (далі — Закон № 2464).

У зв’язку із змінами з 01.01.2016 з переліку платників, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, вилучені фізичні особи — підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме: наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокацьку, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності (далі — фізичні особи — платники єдиного внеску).

Як зазначено у листі Державної фіскальної служби України (далі — ДФС) від 17.02.2016 № 5556/7/99-99-17-03-01-17, розміщеному на веб-сайті ДФС, органи доходів і зборів зобов’язані в односторонньому порядку достроково розірвати укладені з фізичними особами — підприємцями, в тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, договори про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі — Договір), строк дії яких закінчується у 2016 році, з обов’язковим повідомленням платника єдиного внеску про підстави дострокового розірвання такого договору.

З дня набрання чинності 01.01.2016 Закону № 909 частиною п’ятою статті 8 Закону № 2464 передбачена сплата єдиного внеску в однаковому розмірі (22 відсотки до бази нарахування) для роботодавців, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) чи за цивільно-правовими договорами; фізичних осіб — підприємців; осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, із суми якого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 675 «Про затвердження пропорцій розподілу єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 85) здійснюється розподіл на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.

Відповідно до частини третьої статті 19 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 № 1105 (далі — Закон № 1105) за умови сплати страхових внесків до Фонду згідно із законом фізичні особи — платники єдиного внеску мають право на матеріальне забезпечення за соціальні послуги за рахунок коштів Фонду.

При цьому слід врахувати, що для фізичних осіб — платників єдиного внеску відповідно до абзаців третього — п’ятого частини восьмої статті 9 Закону № 2464 визначено спеціальні строки сплати єдиного внеску, а саме: платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 Закону № 2464, зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб — підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок, а платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Звітним періодом для зазначених платників єдиного внеску є календарний рік (частина восьма статті 9 Закону № 2464).

Обчислення середньоденного доходу для розрахунку страхових виплат фізичними особами — платниками єдиного внеску здійснюється відповідно до пункту 2 та 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 (далі — Порядок), із урахуванням розділу «Особливості обчислення середньої заробітної плати для призначення допомоги по вагітності та пологах, допомоги по тимчасовій непрацездатності, а також оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця» Порядку.

Зокрема, якщо протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування застрахована особа має страховий стаж менше шести місяців, середній дохід визначається для розрахунку:

допомоги по тимчасовій непрацездатності (крім тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, що пов’язані з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням), оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності — виходячи з нарахованого доходу, з якого сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище за розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом у місяці настання страхового випадку;

допомоги по вагітності та пологах — виходячи з нарахованого доходу, з якого сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище двократного розміру мінімальної заробітної плати та не менше за розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом у місяці настання страхового випадку.

Водночас відповідно до статті 21 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» страховий стаж — період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим частини першої цієї статті.

Обчислення страхового стажу для розрахунку страхових виплат повинно здійснюватися за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, при цьому отримання даних робочими органами Фонду з цього реєстру до подання фізичною особою — платником єдиного внеску звітності відповідно до законодавства є неможливим.

Враховуючи викладене, до фізичних осіб — платників єдиного внеску, які у 2015 році не підлягали загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності (не були найманими працівниками або застрахованими за цим видом страхування на добровільних засадах) повинно бути застосоване зазначене вище обмеження розміру допомоги.

Слід зазначити, що для фізичних осіб — платників єдиного внеску, які у 2015 році мали укладені договори добровільного страхування, розрахунковий період необхідно визначати із урахуванням місяців добровільного страхування.

Середній дохід для розрахунку допомоги по вагітності та пологах і допомоги по тимчасовій непрацездатності, оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів страхувальника обчислюється страхувальниками на підставі відомостей, що включаються до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що подаються до ДФС (пункт 32 Порядку).

Тому розрахунок матеріального забезпечення фізичними особами — платниками єдиного внеску до закінчення терміну подання звітності щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування необхідно здійснювати із розміру мінімальної заробітної плати на момент настання страхового випадку.

У разі несплати єдиного внеску у строки, визначені Законом № 2464, матеріальне забезпечення, виплачене із розміру мінімальної заробітної плати, підлягатиме поверненню.

Фінансування матеріального забезпечення фізичним особам — платникам єдиного внеску пропонується здійснювати на підставі заяви-розрахунку, форма якої затверджена Порядком фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженим постановою правління Фонду від 22.12.2010 № 26.

При цьому з метою контролю за використанням коштів Фонду, таким особам до заяви-розрахунку необхідно додати довідку з територіального фіскального органу про сплату єдиного внеску або копії квитанцій про сплату єдиного внеску за розрахунковий період, а також копію листка непрацездатності.