МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 29 січня 2016 р. № 26/13/116-16

Про розгляд листа
[щодо щорічних додаткових відпусток за роботу із шкідливими і важкими умовами праці або за особливий характер праці]

<…>
Право працівників на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці визначається у строгій відповідності зі Списком виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 р. № 1290 (у редакції постанови КМУ від 13.05.2003 р. № 679, із змінами, внесеними постановою КМУ від 16.12.2004 р. № 1674).

Згідно з позицією 122 розділу XVII «Охорона здоров’я, освіта та соціальна допомога» (підрозділ «Загальні професії медичних працівників закладів та установ охорони здоров’я, соціального захисту населення та освіти») зазначеного вище Списку право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці тривалістю до 11 календарних днів мають лікарі-анестезіологи-реаніматологи.

Згідно зі змінами, що були внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» від 27.03.2014 р. № 1169-VII, зокрема, до статті 39 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» та статті 119 Кодексу законів про працю, працівникам, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, встановлено гарантії щодо збереження їх місця роботи (посади), середнього заробітку на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності, але не більше одного року. Тобто час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їхнього страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, але не більше одного року.

Відповідно до пункту 2 статті 9 Закону України «Про відпустки» (далі — Закон) до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку зараховується час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (у тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу).

Разом з тим, відповідно до частини другої цієї статті Закону чітко визначено, що до часу роботи, що дає право на відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці (стаття 7 Закону) та за особливий характер праці (стаття 8 Закону), зараховуються:

час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади;

час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці;

час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.

Тобто періоди, в які працівники звільнені від роботи у зв’язку з призовом на військову службу під час мобілізації, до стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці або за особливий характер праці, не зараховуються.