Статус учасників бойових дій та інвалідів війни визначено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 р. № 3551-XII.

Якщо демобілізований працівник отримав посвідчення учасника бойових дій (інваліда війни), то після його надання роботодавцю він матиме право на «військову» відпустку. Причому неважливо, працює він за основним місцем роботи чи за сумісництвом.

Право на таку відпустку передбачене ст. 77² КЗпП України і ст. 16² Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки).

Тривалість такої відпустки становить 14 календарних днів на рік.

Ця додаткова відпустка оплачується коштом роботодавця на підставі заяви працівника.

Тривалість додаткової відпустки учасникам бойових дій та інвалідам війни не залежить від стажу роботи на підприємстві, її надання має свої особливості:

1. «Військова» відпустка не належить до щорічних. Отже, норми Закону про відпустки, передбачені для щорічних відпусток (ст. 10–12 Закону про відпустки), на порядок надання такої відпустки не поширюються. Таким чином, «військова» відпустка не може бути:
• перенесена або поділена на частини з причин, зазначених у ст. 11 Закону про відпустки;
• замінена грошовою компенсацією (навіть при звільненні);
• відкликання працівника з «військової» відпустки також є неможливим.
  
  
2. «Військову» відпустку надають понад щорічну основну та додаткову відпустки.
   
   
3. «Військову» відпустку надають за календарний рік незалежно від відпрацьованого у цьому році часу. Така відпустка має бути використана працівником протягом календарного року. Відпустку, початок якої припадає на один рік, а закінчення — на наступний, вважають відпусткою за той рік, на який припадає її початок.
   
   
4. «Військову» відпустку не продовжують на святкові та неробочі дні, що припадають на період такої відпустки. Такі дні включають до тривалості додаткової відпустки та оплачують у загальному порядку.
   
   
5. Розрахунок суми відпускних проводять згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100, виходячи із заробітку за останні 12 календарних місяців роботи.

Працівник, який змінює місце роботи в поточному році, матиме право на «військову» відпустку за новим місцем роботи за умови, що він не використав її за попереднім місцем роботи. Підтвердженням може слугувати довідка, видана попереднім роботодавцем.

Вас може зацікавити
	Книга обліку щорічних і додаткових відпусток У книзі обліку щорічних і додаткових відпусток працівників подані рекомендації щодо його ведення з метою якісного обліку та здійснення оперативного контролю наданих відпусток, а також, щоб використовувати його дані для підготовки квартальної і річної звітності. Придбати видання

Олена Аладіна