Верховний Суд вказав, що невихід працівника на роботу у зв’язку з незаконним переведенням не можна вважати прогулом без поважних причин.

Суть справи: позивач оскаржив своє звільнення за прогул. Позов було мотивовано тим, що на час складення актів про нез’явлення на робочому місці без поважних причин, він перебував на лікарняних та знаходився у відпустці. При цьому позивач вказав, що він працевлаштований у м. Миколаєві.

Відповідач заперечував, вказуючи, що позивач як працівник підприємства, був зобов’язаний знаходитися на тренінгу у іншому місці, тобто у відповідний період часу знаходження на тренінгу було його робочим місцем. Проте до закінчення тренінгу позивач самовільно виїхав до м. Миколаїв, про що було складено акт, який став підставою для звільнення за прогул.

Місцевий суд визнав таке звільнення незаконним, позивача було поновлено на посаді, а з роботодавця стягнуто 815 тис. грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу і 5 тис. грн моральної шкоди.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що позивач був працевлаштований саме у м. Миколаїв. При цьому повідомлення роботодавцем про інше робоче місце, свідчить про недотримання двомісячного строку повідомлення працівника про зміну істотних умов праці, а саме зміну населеного пункту, у якому знаходиться робоче місце, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 32 КЗпП переведення в іншу місцевість допускається тільки за згодою працівника. Переведення за відсутності згоди є незаконним, а, отже, невихід працівника на роботу у зв’язку з незаконним переведенням не можна вважати прогулом без поважних причин.

Апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів Цивільного суду ВС погодилась із висновком судів попередніх інстанцій.

Верховний Суд вказав, що позивачем було доведено належними та допустимим доказами виконання роботи саме у м. Миколаєві.

Натомість роботодавцем у порушення норм ст. 29 КЗпП робоче місце не визначено. Таким чином факт порушення трудової дисципліни відсутній, оскільки не може бути поставлено в провину працівнику відсутність на робочому місці, місцезнаходження якого не було повідомлено.

Відповідну постанову по справі № 489/1609/17 ВС прийняв 08.05.2019.