Стаття 141 КЗпП України зобов’язує власника правильно організувати роботу працівників. Цей обов’язок розкривається як забезпечення умов, щоб кожний працював за своєю спеціальністю та кваліфікацією (посадою), які визначені трудовим договором, мав закріплене за ним робоче місце, вчасно до початку роботи був ознайомлений з установленими завданнями і забезпечений роботою протягом усього робочого дня (зміни). Щоб кожному були забезпечені здорові та безпечні умови праці, справний стан інструменту, машин, верстатів та іншого устаткування, а також нормальні запаси сировини, матеріалів та інших ресурсів, необхідних для безперебійної та ритмічної роботи.

Під робочим часом слід розуміти встановлений законом або на його підставі угодою сторін час, протягом якого працівники згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку повинні виконувати за трудовим договором свої трудові обов’язки.

Робочий час — це обов’язкова міра праці, тривалість якої регламентована законом та виданими на його основі іншими нормативними актами. Міра праці не може змінюватися за домовленістю працівника з власником або уповноваженим ним органом. Винятком можуть бути випадки, коли йдеться про роботу на умовах неповного робочого дня чи неповного робочого тижня (ст. 56 КЗпП України).

Робочий день — це встановлена законом норма робочого часу протягом доби, яка лежить в основі його правового регулювання. Якщо робочий час нормується протягом календарного тижня, то його нормою визнається робочий тиждень.

Робочою зміною є норма робочого часу протягом доби, яка визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності з дотриманням встановленої законом тривалості робочого часу в межах облікового періоду.

Тривалість робочого дня залежить від кількості робочих днів на тиждень. При шестиденному робочому тижні тривалість робочого дня встановлюється законом, а при п’ятиденному — визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або. графіками змінності.

Таким чином, тривалість робочого часу за тиждень є найбільш загальною мірою робочого часу, тому що вона залишається незмінною, тим часом як тривалість робочого дня залежить від кількості робочих днів на тиждень, графіка змінності тощо.

Встановлена нормальна тривалість робочого часу — 40 годин на тиждень — поширюється на всіх працівників незалежно від того, чи працюють вони постійно, тимчасово, сезонно на підприємствах різних форм власності, а також незалежно від режиму робочого часу, виду робочого тижня, включаючи підсумований облік робочого часу. Нормальна тривалість робочого часу може бути меншою за 40 годин на тиждень лише у випадках, коли законодавством передбачено скорочений робочий час (статті 51, 208–210, 218 КЗпП України).

В окремих випадках (при роботі за сумісництвом, з неповним робочим днем) тривалість робочого дня визначається за угодою сторін. Вона може бути меншою від загальновстановленої норми робочого часу протягом доби.

Наталія Пащенко