МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 5 листопада 2015 р. № 430/021/106-15

Щодо надання роботодавцями територіальним органам державної служби зайнятості інформації про зайнятість та працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню

Департамент ринку праці та зайнятості Мінсоцполітики розглянув звернення <…> щодо надання роботодавцями територіальним органам державної служби зайнятості інформації про зайнятість та працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, та повідомляє.

Порядок надання роботодавцями територіальним органам Державної служби зайнятості інформації про зайнятість та працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, затверджений наказом Міністерства соціальної політики України від 16.05.2013 р. № 271 <…> (далі — Порядок), який розроблено відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» (далі — Закон), визначає процедуру надання підприємствами, установами та організаціями центрам зайнятості у районах, містах, районах у містах інформації про зайнятість та працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню.

Відповідно до пункту 2.5 Порядку роботодавці щороку, не пізніше 1 лютого після звітного року, подають територіальному органу Інформацію про зайнятість і працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (далі — Інформація).

Згідно із статтею 14 Закону для працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (крім інвалідів, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»), підприємствам, установам та організаціям з чисельністю штатних працівників понад 20 осіб встановлюється квота у розмірі 5 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік.

Тобто розрахунок квоти у розмірі 5 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників та заповнення рядків 01, 03 Інформації пов’язано з календарним роком, що передує звітному, для подальшого визначення дотримання роботодавцями квоти у звітному році.

Отже, роботодавцям рекомендується заповнювати Інформацію таким чином (на прикладі звітування за 2015 рік, подання звіту роботодавцем центру зайнятості не пізніше 1 лютого 2016 року):

• у рядку 01 Інформації зазначається середньооблікова чисельність штатних працівників за календарний рік, що передує звітному (2014 рік);

• у рядку 02 Інформації зазначається середньооблікова чисельність працівників, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню відповідно до статті 14 Закону та працювали на умовах повної зайнятості у звітному році (2015 рік);

• у рядку 03 Інформації зазначається розрахункова чисельність працівників, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, у розмірі 5 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік (2014 рік);

• у рядку 04 Інформації вказується чисельність громадян, яких планується працевлаштувати в поточному році у рахунок квоти (2016 рік).

Оскільки в наступному звітному році (2016 рік) 2015 рік буде базовим для встановлення квоти, то чисельність працівників, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, у розмірі 5 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік, розраховується від середньооблікової чисельності штатних працівників цього ж календарного року (2015 рік). Отже, у рядку 04 Інформації вказується чисельність громадян, яких планується працевлаштувати в поточному році у рахунок квоти, зокрема, різниця між отриманим показником та рядком 02 Інформації.

У разі якщо за результатом розрахунку у роботодавця працює необхідна середньооблікова чисельність працівників, на яких поширюються додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, у рядку 04 ставиться «0». Доповнювати Інформацію будь-якими пояснювальними записками Порядком не передбачено.

Округлення результатів обчислень здійснюється за таким правилом: округлюються цифри поступово справа наліво — якщо остання значуща цифра менше або дорівнює «4», вона відкидається; якщо більше або дорівнює «5», найближча ліворуч від неї цифра збільшується на одиницю.

Відповідно до пункту третього статті 14 Закону роботодавці самостійно розраховують квоту, зазначену в частині другій цієї статті, з урахуванням чисельності громадян, які на умовах повної зайнятості вже працюють на підприємствах, в установах та організаціях і належать до таких, що неконкурентоспроможні на ринку праці (крім інвалідів), та забезпечують їх працевлаштування самостійно. Роботодавці можуть звернутися за сприянням для працевлаштування даної категорії громадян до установ державної служби зайнятості.

Можливість працевлаштування осіб, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, за сприяння державної служби зайнятості зазначається роботодавцем при поданні форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», що затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 р. № 316 <…>.

Враховуючи вищезазначене, Законом встановлено обов’язок роботодавця з чисельністю понад 20 штатних працівників забезпечити працевлаштування осіб, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, у розмірі 5 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників. В рахунок виконання цієї квоти зараховуються як працевлаштовані особи, так і вже працюючі працівники. Також роботодавцю не заборонено приймати на роботу громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, понад встановлену 5-відсоткову квоту.

Одночасно повідомляємо, що статтею 22 Кодексу законів про працю України визначено, що забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу. Будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об’єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається. Вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров’я працівника можуть встановлюватись законодавством України.

Статтею 44 Господарського кодексу України визначено, зокрема, що підприємництво здійснюється на основі вільного найму підприємцем працівників.

Враховуючи зазначене, роботодавець вправі на власний розсуд вирішувати необхідність заповнення наявного вакантного робочого місця (посади), у той же час, відмова у прийнятті на роботу з посиланнями на обставини, які не відносяться до ділових якостей працівника, буде необґрунтованою.