ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

УХВАЛА

від 25 травня 2011 р. № 6-6793св11

Про розірвання трудових відносин

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого — Кафідової О.В., суддів — Лесько А.О., Попович О.В., Юровської Г.В., Ізмайлової Т.Л., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Росмедскло», третя особа — Державний реєстратор Обухівської районної державної адміністрації, до товариства з обмеженою відповідальністю «Резерв» про зобов’язання звільнити та видати трудову книжку за касаційною скаргою ОСОБА_2, діючого по довіреності в інтересах ОСОБА_1, на рішення Обухівського районного суду від 18 жовтня 2010 року і ухвалу апеляційного суду Київської області від 10 січня 2011 року, встановила:

У червні 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, мотивуючи тим, що 9 листопада 2009 року на адресу учасника, що володіє 99% статутного фонду ТОВ «Росмедскло», надіслав заяву про складання повноважень директора цього товариства, в якій просив провести загальні збори учасників з питання звільнення його з роботи, здійснити з ним розрахунок та видати трудову книжку. Посилаючись на те, що його не звільнено з роботи згідно поданої заяви, позивач просив зобов’язати ТОВ «Росмедскло» належним чином оформити його звільнення, видати трудову книжку, провести розрахунок, а державного реєстратора Обухівської районної державної адміністрації — внести зміни до Єдиного державного реєстру підприємств, установ, організацій щодо виключення його зі складу керівників цього товариства.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 18 жовтня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 10 січня 2011 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі ОСОБА_2, діючий по довіреності в інтересах ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вищезгадані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням позачергових загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Лісопоставка» від 26 серпня 2003 року, оформленим протоколом № 12, було засновано російсько-українське товариство з обмеженою відповідальністю «Росмедскло» на території України та призначено Генеральним директором ТОВ «Росмедскло» ОСОБА_1 (а. с. 16–17).

Відповідно до Статуту ТОВ «Росмедскло» учасниками товариства є: юридична особа за законодавством Російської Федерації — ТОВ «Резерв», яке володіє 99% статутного капіталу, з місцезнаходженням у м. Москві, та ОСОБА_1, який володіє 1% статутного капіталу (а. с. 30).

Пунктом 8.1 Статуту передбачено, що вищим органом товариства є Загальні збори учасників Товариства. Виконавчим органом Товариства є дирекція товариства, керівництво роботою якої здійснює директор, який призначається та звільняється з посади Загальними зборами товариства (а. с. 45).

Призначення та звільнення директора Товариства належить до виключної компетенції загальних зборів товариства (п. 8.9.4 Статуту).

Відповідно до ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Матеріали справи містять опис вкладень у цінний лист 9 листопада 2009 року на ім’я ТОВ «Резерв», згідно якого ОСОБА_1 направив товариству заяву про розірвання трудових відносин від 6 листопада 2009 року, нотаріально засвідчену заяву про вихід з учасників товариства від 6 листопада 2009 року (а. с. 6). Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення, така кореспонденція була вручена ТОВ «Резерв» (а. с. 7).

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Росмедскло», ТОВ «Резерв», суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів, що звертався до відповідача із заявою про звільнення, з вимогою про видачу йому трудової книжки, проведення розрахунку та з вимогою про скликання зборів учасників товариства.

З цим висновком погодився і суд апеляційної інстанції. При цьому не взяв до уваги заяву про розірвання трудових відносин, яку ОСОБА_1 подав суду апеляційної інстанції, пославшись на те, що апелянт не навів поважності причин неподання цього доказу до суду першої інстанції.

Як роз’яснено в п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», вирішуючи питання про дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен враховувати як вимоги частини третьої статті 27 ЦПК щодо зобов’язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов’язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.

Оскільки суду необхідно було з’ясувати, чи звертався позивач із заявою про звільнення з роботи та чи порушене відповідачем право позивача на звільнення з роботи з ініціативи працівника, передбачене ст. 38 КЗпП України, зазначений доказ мав виключне значення для правильного вирішення справи, тому апеляційний суд безпідставно відмовив в його дослідженні.

Таким чином позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Росмедскло», ТОВ «Резерв» про зобов’язання звільнити, видати трудову книжку та здійснити розрахунок були вирішенні з порушенням норм процесуального права.

Судом першої інстанції також були вирішені позовні вимоги ОСОБА_1 до державного реєстратора Обухівської районної державної адміністрації про зобов’язання внести зміни до Єдиного державного реєстру підприємств, організацій, установ шляхом виключення позивача зі складу керівників ТОВ «Росмедскло», однак зі змісту позовної заяви та апеляційної скарги вбачається, що державний реєстратор є третьою особою в даній справі, позовні вимоги до якої не були заявлені в передбаченому ЦПК України порядку та питання щодо залучення вказаної особи в якості співвідповідача судом не вирішувалося.

За таких обставин, враховуючи положення ч. 2 ст. 338 ЦПК України, рішення суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції про залишення рішення суду першої інстанції без змін підлягають скасуванню, а справа — направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, судова колегія ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, діючого по довіреності в інтересах ОСОБА_1, задовольнити.

Рішення Обухівського районного суду від 18 жовтня 2010 року і ухвалу апеляційного суду Київської області від 10 січня 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.