Правомірність встановлення випробувального строку для держслужбовців

На сьогоднішній день у законодавстві про державну службу присутня неузгодженість з Кодексом законів про працю.

12 червня 2016 р. набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо випробування при прийнятті на роботу» від 17 травня 2016 р. № 1367-VIII. Ним внесено зміни до статей 26–28 та 40 КЗпП, що стосуються осіб, яким може бути встановлено випробування, строку випробування та порядку звільнення працівника, який його не витримав.

Відповідно до внесених змін, перелік осіб до яких не встановлюється випробовування при прийнятті на роботу доповнено, у тому числі, переможцями конкурсного відбору на заміщення вакантної посади та внутрішньо переміщеними особами.

У цілому стаття 26 «Випробування при прийнятті на роботу» КЗпП має такий зміст:

При укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу.

В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.

Випробування не встановлюється при прийнятті на роботу:

осіб, які не досягли вісімнадцяти років;

молодих робітників після закінчення професійних навчально-виховних закладів;

молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів;

осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби;

осіб з інвалідністю, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи;

осіб, обраних на посаду;

переможців конкурсного відбору на заміщення вакантної посади;

осіб, які пройшли стажування при прийнятті на роботу з відривом від основної роботи;

вагітних жінок;

одиноких матерів, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

осіб, з якими укладається строковий трудовий договір строком до 12 місяців;

осіб на тимчасові та сезонні роботи;

внутрішньо переміщених осіб.

Випробування не встановлюється також при прийнятті на роботу в іншу місцевість і при переведенні на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, а також в інших випадках, якщо це передбачено законодавством.

Закон України «Про державну службу» № 889-VIII був прийнятий 10 грудня 2015 р. і набув чинності 1 травня 2016 р. У цьому Законі статтею 35 закріплено норму можливості встановлення випробування з метою перевірки відповідності державного службовця займаній посаді. А також обов’язковість встановлення випробування при призначенні особи на посаду державної служби вперше.

Зміст статті 35 Закону України «Про державну службу» — Випробування:

В акті про призначення на посаду суб’єкт призначення може встановити випробування з метою перевірки відповідності державного службовця займаній посаді із зазначенням його строку.

При призначенні особи на посаду державної служби вперше встановлення випробування є обов’язковим.

Випробування при призначенні на посаду державної служби встановлюється строком до шести місяців.

У разі незгоди особи з рішенням про встановлення випробування вона вважається такою, що відмовилася від зайняття посади державної служби. У такому разі застосовується відкладене право другого за результатами конкурсу кандидата на зайняття вакантної посади державної служби. Якщо конкурсною комісією такого кандидата не визначено, проводиться повторний конкурс.

Якщо державний службовець у період випробування був відсутній на роботі у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, перебуванням у додатковій відпустці у зв’язку з навчанням або з інших поважних причин, строк випробування продовжується на відповідну кількість днів, протягом яких він фактично не виконував посадові обов’язки.

Суб’єкт призначення має право звільнити державного службовця з посади до закінчення строку випробування у разі встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді на підставі пункту 2 частини першої статті 87 цього Закону. Суб’єкт призначення попереджає державного службовця про звільнення у письмовій формі не пізніш як за сім календарних днів із зазначенням підстав невідповідності займаній посаді.

У разі якщо строк випробування закінчився, а державного службовця не ознайомлено з наказом про його звільнення з посади державної служби, він вважається таким, що пройшов випробування.

Тим же Законом України «Про державну службу» (стаття 21) визначається, що вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу. А статтею 31 — що на посаду державної служби призначається переможець конкурсу.

Законодавство України тлумачить термін «переможець конкурсу» як «учасник, конкурсну пропозицію якого в результаті оцінки визнано найкращою та акцептовано (затверджено через забезпечення фінансування, у нашому випадку через встановлення заробітної плати та всіх інших виплат — авт.)»

Процедура проведення конкурсу на посади державної служби окрім Закону України «Про державну службу» регулюється Порядком проведення конкурсу на зайняття посад державної служби, у якому затверджено, що цей Порядок визначає процедуру проведення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби. Тобто ми розуміємо, що на посаду державної служби призначається переможець конкурсу на заміщення саме вакантної посади.

Аналіз використання словосполучення «переможець конкурсного відбору на заміщення вакантної посади» вказує, що поза законодавством воно найбільше асоціюється з сферою державних установ та підприємств. Хоча у цілому не виключено проведення конкурсу у будь-яких інших формах господарської діяльності, а отже і наявність там також переможців конкурсного відбору на заміщення вакантної посади.

З огляду на зазначене, можна сказати, що за змістом поняття «переможець конкурсного відбору на заміщення вакантної посади» цілком застосовуване до процедури проведення конкурсу на посади державної служби та вступу на державну службу через призначення за результатами конкурсу переможця.

Окрім обов’язкового встановлення випробовування при призначенні особи на посаду державної служби вперше, досить часто виникає подвійне зрушення у виконанні норм КЗпП щодо не встановлення випробовування, коли на посаду державної служби призначається особа, яка має статус внутрішньо переміщеної особи.

Статус внутрішньо переміщених осіб визначається Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 р. № 1706-VII. Відповідно до зазначеного Закону внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону № 1706. Наявність такої довідки дає право працевлаштування без встановлення випробувального строку відповідно до стаття 26 КЗпП.

У питаннях трудового законодавства, апріорі, вищу юридичну силу має спеціальне трудове законодавство, зокрема Кодекс законів про працю, що регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини, а також деталізує відносини між роботодавцями та найманими працівниками.

Закон України «Про державну службу» регулює відносини, що виникають у зв’язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця, а також охоплює ширше коло питань щодо організації державної служби, ніж виключно трудове законодавство.

Відтак, виникає питання суперечності Закону України «Про державну службу» з Кодексом законів про працю, після внесення до нього змін, та необхідності врегулювання цієї суперечності шляхом узгодження законодавства про державну службу з трудовим законодавством — тобто дотримання норми не встановлення випробувального строку переможцям конкурсу на державну службу та особам, які мають статус внутрішньо переміщених осіб.

Заперечення щодо неможливості встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді без випробувального строку вимагає ретельнішого проведення конкурсного відбору на посади державної служби і більшого залучення до конкурсної комісії HR-ів, психологів та громадськості. А також уважного ставлення до встановлення випробувального строку особам, що призначені на посади державної служби за результатами конкурсу не вперше.

Оксана Граніт