З 01.01.2011 року страховий стаж для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності визначається відповідно до ст. 21 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 р. № 1105 (далі — Закон № 1105).

Страховий стаж — це період (строк), протягом якого особа підлягала загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, а за періоди до його запровадження — у порядку і на умовах, передбачених раніше діючим законодавством. Страховий стаж обчислюється в місяцях.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків менше мінімального страхового внеску, цей період зараховується до страхового стажу за формулою:

ТП = Св : В, де

• ТП — тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається у місяцях;
• Св — сума єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, сплаченого за відповідний місяць;
• В — мінімальний розмір страхового внеску за відповідний місяць.

Таким чином, для того щоб врахувати до страхового стажу у повному обсязі період роботи застрахованої особи, про який є запис у трудовій книжці з 01.01.2011 року, необхідно підтвердження, що сума сплачених за кожен відпрацьований місяць страхових внесків не менша, ніж мінімальний страховий внесок. Для цього застрахована особа надає на підприємство Форму ОК-7 (Додаток 2 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування від 18.06.2014 року № 10-1) «Індивідуальні відомості про застраховану особу» за період з 01.01.2011 року по місяць, що передує місяцю, у якому настав страховий випадок.

Якщо сума заробітної плати відповідно до Форми ОК-7 за кожен відпрацьований місяць не менша, ніж мінімальна заробітна плата, цей період зараховується до страхового стажу у повному обсязі.

Крім того, під час обчислення тривалості страхового стажу після 01.01.2011 враховуються періоди, протягом яких застрахована особа не сплачує страхові внески, але які прирівнюються до періодів, за які сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску.

До набрання чинності Закону № 2240-ІІІ до 28 лютого 2001 року (дата набрання чинності закону № 2240) до страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, що визначається відповідно до Правил обчислення загального трудового стажу для призначення працівникам допомоги по тимчасовій непрацездатності, затверджених постановою КМУ від 19.10.1998 р. № 1658 (далі — Правила № 1658).

Таким чином, до 28 лютого 2001 року до трудового, а отже і до страхового стажу входить, крім часу роботи в установах, організаціях та підприємствах, зокрема:

• служба у Збройних Силах, Національній гвардії, Прикордонних військах, СБУ, внутрішніх військах МВС;
• період одержання допомоги по безробіттю, відповідно до Закону України «Про зайнятість населення»;
• час відпусток у зв’язку з вагітністю та пологами, частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і відпустки без збереження заробітної плати по догляду за дитиною, тривалість якої визначається медичним висновком, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку;
• час навчання у професійно-технічному закладі освіти, та інше, відповідно до п. 4 Правил № 1658.

До страхового стажу не включається період навчання у вищих закладах освіти, час перебування у місцях позбавлення волі та час участі у незаконних страйках.

Страховий стаж для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності за період з 28 лютого 2001 року до 01.01.2011 року обчислюється відповідно до Закону № 2240. Згідно статті 7 Закону № 2240 страховий стаж — це період (сума періодів), протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, і сплачує або за неї сплачуються страхові внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в порядку, встановленому законодавством.

До страхового стажу зараховуються періоди тимчасової втрати працездатності, перебування у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами та час перебування застрахованої особи у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також періоди одержання виплат за окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів.

Залежно від страхового стажу обчислюється розмір допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю (стаття 24 Закону № 1105), зокрема:

• 50% середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж до трьох років;
• 60% — від трьох до п’яти років;
• 70% — від п’яти до восьми років;
• 100% — понад вісім років.

Вас може зацікавити
	Журнал реєстрації листків непрацездатності Обов’язок роботодавця вести Журнал реєстрації листків непрацездатності передбачений статтею 739 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року № 578/5. Придбати видання