Верховний Суд роз’яснив, що у випадку затримки виконання такого рішення з роботодавця стягується середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також за час затримки.

Суть справи: колишній працівник звернувся до суду про скасування наказу про звільнення, поновлення його на роботі, відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Місцевий суд відмовив у задоволенні позову. Апеляційний же суд задовольнив позовні вимоги, допустивши негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середньої зарплати за час вимушеного прогулу.

Оскільки роботодавець видав наказ про поновлення на роботі через сім місяців після проголошення судового рішення, позивач звернувся до суду із заявою, в якій просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виконання рішення.

Колегія суддів Цивільного суду ВС погодилась із висновком апеляційного суду, додатково стягнувши з роботодавця середній заробіток за час затримки виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 235 Кодексу законів про працю, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні.

Верховний Суд вказав, що в такому випадку у роботодавця виникає обов’язок видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи воно буде оскаржуватись.

Відповідно до ст. 236 КЗпП, затримкою виконання такого рішення необхідно вважати невидання роботодавцем наказу про поновлення без поважних причин, негайно, після його проголошення.

Верховний Суд нагадав, що у випадку затримки виконання рішення суду про поновлення з роботодавця стягується середній заробіток за час затримки.

Відповідну постанову по справі № 760/9521/15-ц ВС прийняв 24.01.2019.

Вас може зацікавити
	Журнал реєстрації перевірок Журнал реєстрації перевірок розроблений із урахуванням затвердженої форми (наказ Державного комітету України з питань розвитку підприємництва від 10 серпня 1998 року № 18). Хоч ведення Журналу реєстрації перевірок є добровільним, його наявність на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи — підприємця спростить початок проведення перевірки чи інспекційного відвідування та полегшить знайомство з представниками контролюючих органів. Придбати видання