МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 5 червня 2015 р. № 226/06/186-15

Щодо роботи за сумісництвом працівників державних підприємств

<…> Робота за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.93 р. № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» (далі — Постанова) та Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженим наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.93 р. № 43 <…>.

Міністерство висловлювало свою позицію стосовно поширення дії Постанови на комунальні підприємства, установи, організації в листах від 08.08.2008 р. № 243/06/186-08 і від 08.09.2011 р. № 731/13/84-11. Однак листи Міністерства не є нормативно-правовими актами, за своєю природою вони мають інформаційний, рекомендаційний та необов’язковий характер. Зазначене питання буде врегульовано після прийняття нового Трудового кодексу України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 р. № 81 <…> передбачено, що на період проведення антитерористичної операції положення пунктів 2–4 Постанови щодо тривалості роботи за сумісництвом, порядку надання відпустки та заборони роботи за сумісництвом (крім заборони, встановленої законом) не застосовуються до працівників державних підприємств, установ і організацій, які переміщуються з районів проведення антитерористичної операції.

За загальним правилом нормативно-правові акти набирають чинності з моменту опублікування і зворотної дії в часі не мають, якщо це прямо не передбачено у самому акті.

У зв’язку з цим прийняття працівників державних підприємств, установ, організацій на роботу за сумісництвом на більше ніж 0,5 ставки до 11.03.2015 р. вважається порушенням законодавства про працю, що тягне за собою притягнення до відповідальності згідно з чинним законодавством (стаття 265 Кодексу законів про працю України).

Питання розрахунку страхового стажу застрахованій особі законодавчо врегульовано. Страхувальник має використовувати дані Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, отримані від застрахованої особи у вигляді довідки від Пенсійного фонду України.

Ненадання зазначеної довідки не позбавляє застраховану особу права на отримання матеріального забезпечення згідно із наданим листком непрацездатності (його копії — за роботою за сумісництвом), але це матеріальне забезпечення буде призначатися страхувальником виходячи зі страхового стажу, розрахованого у встановленому порядку.

Щодо документів, необхідних для призначення матеріального забезпечення за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, слід зазначити, що наявність копії листка непрацездатності за сумісництвом, засвідченої підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи, є вимогою частини першої статті 31 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон).

Відповідно до норм Закону застраховані особи мають право на отримання матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання страхового випадку у період роботи. Підстави для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності зазначені в статті 23 Закону.

Якщо відсутні підстави для відмови в оплаті листка непрацездатності, то, на нашу думку, роботодавець має призначати матеріальну допомогу на підставі оригіналу листка непрацездатності.

Інформацію щодо відсутності у застрахованої особи заробітної плати (доходу) в розрахунковому періоді за основним місцем роботи також можна підтвердити заданими Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, що веде Пенсійний фонд України.