Нацагентство з питань держслужби підготувало роз’яснення від 14.02.2018 р. № 48-р/з «Щодо застосування положень статей 43 та 87 Закону України «Про державну службу» (уточнене)».

Згідно зі статтею 43 Закону України «Про державну службу» (далі — Закон) зміною істотних умов державної служби вважається зміна:

1) належності посади державної служби до певної категорії посад;
2) основних посадових обов’язків;
3) умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення;
4) режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу;
5) місця розташування державного органу (в разі його переміщення до іншого населеного пункту).

Керівник державної служби письмово повідомляє державному службовцю про зміну істотних умов державної служби не пізніш як за 60 календарних днів до такої зміни, крім випадків підвищення заробітної плати. У такому повідомленні доцільно зазначати конкретний зміст істотних умов, які змінюються з урахуванням положень частини третьої статті 43 Закону. При цьому у разі зміни основних посадових обов’язків до повідомлення рекомендується додати копію посадової інструкції та/або положення про структурний підрозділ.

У разі одночасної зміни істотних умов державної служби і назви структурного підрозділу державного органу чи посади у повідомленні про зміну істотних умов доцільно додатково зазначити інформацію про зміну такої назви.

Державний службовець письмово повідомляє про прийняте рішення керівника державної служби не пізніше 60 календарних днів з дня ознайомлення з таким повідомленням.

Зазначене повідомлення, на думку НАДС, державний службовець може здійснити шляхом проставлення відмітки у відповідній графі бланка врученого йому повідомлення про зміну істотних умов державної служби.

Якщо протягом 60 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов служби державний службовець не повідомив про своє рішення, він вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби.

Після отримання згоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв’язку із зміною істотних умов державної служби керівник державної служби видає наказ (розпорядження) про зміну таких істотних умов.

У разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв’язку із зміною істотних умов державної служби він письмово повідомляє про це керівника державної служби. Відповідно до положень абзацу другого частини четвертої статті 43 Закону у цьому разі у керівника державної служби виникає обов’язок запропонувати такому державному службовцю іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в державному органі, яка відповідає його кваліфікації.

У разі надання державним службовцем згоди на переведення на іншу запропоновану йому посаду, таке переведення здійснюється відповідно до пункту 1 частини першої статті 41 Закону.

У разі відмови від продовження проходження державної служби у зв’язку із зміною істотних умов державної служби або ненадання згоди на переведення на іншу запропоновану посаду після завершення строку повідомлення державного службовця, останній має бути звільнений на підставі пункту 6 частини першої статті 83 Закону згідно із поданою ним заявою.

Відповідно до частини другої статті 43 Закону не вважається зміною істотних умов державної служби зміна назви структурного підрозділу державного органу чи посади, не пов’язана із зміною функцій державного органу та основних посадових обов’язків.

Зміна назви та/або виду структурного підрозділу державного органу, не пов’язана із зміною його основних функцій, чи зміна назви посади не потребують повідомлення державного службовця про такі зміни.

У такому разі керівник державної служби видає наказ (розпорядження) про зміну назви структурного підрозділу державного органу чи посади. У трудовій книжці державного службовця робиться запис про таку зміну з подальшим ознайомленням в установленому порядку.

З огляду на викладене зміна істотних умов державної служби в порядку статті 43 Закону може мати місце у випадку, якщо такі зміни стосуються посади, яку обіймає державний службовець, і після настання цих змін та надання ним відповідної згоди він буде обіймати фактично ту ж посаду, проте із відповідними змінами (зокрема, розширення або звуження кола посадових обов’язків, переміщення посади в інший структурний підрозділ державного органу, наслідком чого, серед іншого, є зміна назви посади).

Якщо державний службовець є або вважається таким, що погодився на зміну істотних умов державної служби, керівнику державної служби необхідно документально відобразити факт настання таких змін шляхом видачі наказу (розпорядження) про зміну істотних умов державної служби для конкретного державного службовця. Якщо такі зміни у тому числі стосуються зміни назви посади державного службовця, про це робиться відповідний запис у його трудовій книжці з подальшим ознайомленням в установленому порядку.

У цьому разі положення абзаців третього та четвертого статті 32 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП України) не застосовується.

Окремо звертаємо увагу, що у разі згоди державного службовця на зміну істотних умов державної служби його переведення не відбувається. Переведення може мати місце лише у випадку відмови від зазначених змін і надання згоди цим державним службовцем на таке переведення на запропоновану у зв’язку з його відмовою іншу посаду державної служби.

У той же час скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу є підставою для припинення державної служби у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції — іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону.

Згідно із частиною третьою зазначеної статті процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю. У такому разі положення статті 43 Закону не застосовуються.

Також звертаємо увагу, що на підставі частини третьої статті 5 Закону дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку змін в організації виробництва і праці (наприклад, зміни структури державного органу, що тягне за собою скорочення деяких посад державної служби, проте фактичне скорочення чисельності або штату державних службовців органу не відбувається та відсутні обставини для зміни істотних умов державної служби, що передбачені частиною третьою статті 43 Закону, а саме за новоутвореною посадою встановлюються нові посадові обов’язки, а не змінюються основні посадові обов’язки, які були визначені для посади, що скорочена).

Зважаючи на викладене:

• про зміну істотних умов державної служби (належності посади державної служби до певної категорії посад, зміну основних посадових обов’язків, умов оплати праці або соціально-побутового забезпечення, режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу, зміни місця розташування державного органу) — державний службовець має бути повідомлений відповідно до статті 43 Закону;
  
  
• про скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідацію або реорганізацію державного органу при відсутності обставин для зміни істотних умов державної служби, передбаченої статтею 43 Закону, — державний службовець має бути попереджений про наступне вивільнення відповідно до частини першої статті 87 Закону. При цьому такому державному службовцю за наявності вакантних посад у державному органі має бути запропонована інша рівноцінна посада державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції — інша робота (посада державної служби) у цьому державному органі;
  
  
• про зміни в організації виробництва і праці (припинення структурних підрозділів державного органу та/або скорочення посад державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису державного органу) при відсутності обставин для зміни істотних умов державної служби, передбаченої статтею 43 Закону, — державний службовець має бути попереджений про наступне вивільнення відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. При цьому звільнення державних службовців здійснюється з дотриманням положень статті 492 КЗпП України, у тому числі передбачених гарантій та обов’язку власника запропонувати іншу роботу (посаду державної служби (за наявності).

Вас може зацікавити Книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них Придбати Посібник «Прийняття та звільнення: законодавство та практика» Придбати Книга обліку наказів з персоналу   Придбати