ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 11 листопада 2015 р. № 6-2159цс15

Про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі: головуючого — Романюка Я.М., суддів: Гуменюка В.І., Лященко Н.П., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л., Яреми А.Г., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди за заявою публічного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня 2015 року, встановила:

У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування» (далі — ПАТ «Краматорський завод важкого верстатобудування») про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що на підставі наказу НОМЕР_1 від 31 липня 2006 року він був прийнятий на роботу на підприємство відповідача слюсарем. 23 липня 2014 року на підставі наказу НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_2 його було звільнено з підприємства на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України за скороченням штату працівників. В день звільнення з ним не був проведений розрахунок відповідно до статті 116 КЗпП України, тому просив суд на підставі статті 117 КЗпП України стягнути з відповідача належну йому при звільненні суму 8871 грн. 92 коп., 3000 грн. на відшкодування моральної шкоди та середній заробіток за весь час затримки по день пред’явлення позову в сумі 4929 грн. 30 коп., а всього 16801 грн. 22 коп.

Рішенням Краматорського міського суду від 6 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 12 лютого 2015 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Краматорський завод важкого верстатобудування» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в сумі 8221 грн. 58 коп. та 500 грн. на відшкодування моральної шкоди. В решті позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня 2015 року касаційну скаргу ПАТ «Краматорський завод важкого верстатобудування» відхилено, рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду залишено без змін.

У заяві ПАТ «Краматорський завод важкого верстатобудування» просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня 2015 року та ухвалити нове рішення у справі, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме статей 116, 117 КЗпП України та статті 263 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню.

На підставі ст. 360⁴ ЦПК України Верховний Суд України скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, якщо установить, що воно є незаконним.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПАТ «Краматорський завод тяжкого верстатобудування» з 1 серпня 2006 року та працював на посаді слюсаря механозбиральних робіт 4 розряду.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_1 звільнено з підприємства за скороченням штату працівників за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, про що було видано наказ НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_2 та внесено запис до трудової книжки під № 19.

На день звільнення позивача борг ПАТ «Краматорський завод тяжкого верстатобудування» по заробітній платі складав 7826 грн. 02 коп., яку згідно платіжної відомості 8 вересня 2014 року відповідачем було перераховано позивачу. Судом встановлено, що на час звільнення позивача відповідач не провів з ним розрахунок.

Згідно довідки про середню заробітну плату за останні 2 місяці роботи у травні, червні 2014 року фактично відпрацьовано 17 днів, нарахована заробітна плата за відпрацьований час 3038 грн. 43 коп. У зв’язку із затримкою розрахунку з позивачем за весь період затримки по день постановлення рішення суду сума компенсації становить 8221 грн. 58 коп.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що відповідачем у порушення статті 116 КЗпП України позивачу не було проведено всіх виплат, які належить йому виплатити при звільненні, тому відповідно до статті 117 КЗпП України з відповідача має бути стягнутий середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення рішення та відповідно до статті 237² КЗпП України відшкодована моральна шкода. Судом не було прийняті до уваги пояснення та докази відповідача про відсутність вини підприємства у невиплаті належних звільненому працівникові сум в день звільнення у зв’язку із існуванням форс-мажорних обставин, бо у період АТО підприємство продовжувало свою роботу, здійснювало господарську діяльність, працівники продовжували виходити на роботу, що підтверджується наданими відповідачем доказами. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. Висновок Донецької торгово-промислової палати про існування непереборної сили не відноситься до трудових правовідносин та не виключають відповідальності по грошовим зобов’язанням підприємства.

У наданій для порівняння ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 травня 2015 року суд виходив із висновку Донецької торгово-промислової палати від 6 серпня 2014 року, з якого вбачається, що дійсно настали обставини непереборної сили (форс-мажорних обставин) з 14 травня 2014 року для ПАТ «Краматорський завод тяжкого верстатобудування» при здійсненні господарської діяльності на території м. Краматорська та Донецької області, що свідчить про загрозу винесення / накопичення податкового боргу та є підставою для відстрочки грошових зобов’язань / податкового боргу. Також висновком експерта Донецької ТПП від 21 липня 2014 року встановлено, що в цехи ПАТ «Краматорський завод тяжкого верстатобудування» влучило 16 артилерійських снарядів. Крім того, судами встановлено, що з початку 2014 року на підприємстві почалось падіння виробництва та нарахування коштів на рахунки ПАТ «Краматорський завод тяжкого верстатобудування», а з січня по липень 2014 року було наростаюче звільнення робітників підприємства, а тому відповідачем доведено факт відсутності вини у затримці виплати г. М. М. належних при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.

Наведений приклад свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Усуваючи розбіжності у застосуванні судами зазначених вище норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до часини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, за положеннями статті 117 КЗпП України обов’язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини у невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Згідно статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно частина перша статті 9 ЦК України кореспондується з вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема, до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами.

З огляду на неврегульованість трудовим законодавством відносин з приводу відшкодування майнової та моральної шкоди, положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці відносини.

Враховуючи позовні вимоги у даній справі, зокрема, вимоги щодо виплати компенсації у зв’язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, тобто свого роду відшкодування завданої майнової шкоди, а також відшкодування моральної шкоди, що регулюються главою 82 ЦК України, застосуванню підлягають положення цивільного законодавства.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила — це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов’язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Відповідно до статті 14¹ Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб’єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб’єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.

Відповідно до висновку Донецької торгово-промислової палати від 6 серпня 2014 року за № 2199 (а. с. 32) встановлено, що терористичні акти, диверсії, захоплення будівель і споруд, захоплення заручників, блокування і пошкодження об’єктів транспортної системи, відсутність ефективного контролю органів державної влади України в даному населеному пункті, що підтверджується листом СБУ від 13 червня 2014 року за № 33/2117, станом на 6 серпня 2014 року унеможливлюють виконання зобов’язань, зокрема, розрахунки по оплаті праці, а тому Донецька торгово-промислова палата дійшла висновку, що дійсно настали обставини непереборної сили з 14 травня 2014 року для ПАТ «Краматорський завод важкого верстатобудування» при здійсненні господарської діяльності на території м. Краматорськ та Донецької області, які свідчать про наявність загрози виникнення / накопичення податкового боргу та є підставою для відстрочення грошових зобов’язань / податкового боргу.

Згідно висновку експерта Донецької торгово-промислової палати від 21 липня 2014 року встановлено, що в цеха ПАТ «Краматорський завод важкого верстатобудування» влучило 16 артилерійських снарядів (а. с. 53).

Враховуючи вищезазначене, суди попередніх інстанцій помилково дійшли висновку про те, що затримка виплати ОСОБА_1 належних при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, відбулася з вини ПАТ «Краматорський завод важкого верстатобудування».

Керуючись пунктом 1 статті 355, пунктом 1 частини першої статті 360³, пунктом 2 а) частини другої статті 360⁴ ЦПК України, судова палата у цивільних справах Верховного Суду України постановила:

Заяву публічного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування» задовольнити.

Рішення Краматорського міського суду від 6 жовтня 2014 року, ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 12 лютого 2015 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня 2015 року скасувати і ухвалити нове рішення.

У позові ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

* * *
ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ
у справі № 6-2159цс15

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно частина перша статті 9 ЦК України кореспондується з вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема, до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами.

З огляду на неврегульованість трудовим законодавством відносин з приводу відшкодування майнової та моральної шкоди, положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці відносини.

Враховуючи позовні вимоги у даній справі, зокрема, вимоги щодо виплати компенсації у зв’язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, тобто свого роду відшкодування завданої майнової шкоди, а також відшкодування моральної шкоди, що регулюються главою 82 ЦК України, застосуванню підлягають положення цивільного законодавства.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила — це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов’язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Відповідно до статті 14¹ Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб’єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб’єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.

Відповідно до висновку Донецької торгово-промислової палати від 6 серпня 2014 року за № 2199 встановлено, що терористичні акти, диверсії, захоплення будівель і споруд, захоплення заручників, блокування і пошкодження об’єктів транспортної системи, відсутність ефективного контролю органів державної влади України в даному населеному пункті станом на 6 серпня 2014 року унеможливлюють виконання зобов’язань, зокрема, розрахунки по оплаті праці, а тому Донецька торгово-промислова палата дійшла висновку що дійсно настали обставини непереборної сили з 14 травня 2014 року для ПАТ «Краматорський завод важкого верстатобудування» при здійсненні господарської діяльності на території м. Краматорськ та Донецької області, які свідчать про наявність загрози виникнення / накопичення податкового боргу та є підставою для відстрочення грошових зобов’язань / податкового боргу.