Статтею 53 Кодексу законів про працю України передбачено, що напередодні святкових і неробочих днів (стаття 73) тривалість роботи скорочується на одну годину як при п’ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні, крім працівників, зазначених у статті 51 КЗпП України.

Цією статтею встановлена скорочена тривалість робочого часу:

1) для працівників віком від 16 до 18 років — 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) — 24 години на тиждень.

Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої в абзаці першому цього пункту для осіб відповідного віку;

2) для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, — не більш як 36 годин на тиждень.

Законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших).

Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватись за рахунок власних коштів на підприємствах і в організаціях для жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю.

Статтею 73 цього Кодексу встановлено перелік святкових та неробочих днів:

• святкові дні: 1 січня — Новий рік; 7 січня і 25 грудня — Різдво Христове; 8 березня — Міжнародний жіночий день; 1 травня — День праці; 9 травня — День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День перемоги); 28 червня — День Конституції України; 24 серпня — День незалежності України; 14 жовтня — День захисника України;
  
  
• неробочі дні (дні релігійних свят): 7 січня і 25 грудня — Різдво Христове; один день (неділя) — Великдень; один день (неділя) — Трійця.

При шестиденному робочому тижні тривалість роботи напередодні вихідних днів не може перевищувати 5 годин.

Відповідно до вимог статті 56 КЗпП України неповний робочий день або робочий тиждень може встановлюватися за угодою між працівником і власником як при прийнятті на роботу так і в процесі трудових відносин. Власник або уповноважений ним орган, на відміну від загального правила встановлення неповного робочого часу з працівником, зобов’язаний на прохання вагітної жінки, жінки яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням або здійснює догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку, встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

Оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.