Чи вважається поважною причиною для звільнення працівника за власним бажанням без відпрацювання інцидент з пограбуванням на робочому місці, після якого працівник не хоче продовжувати там працювати?

Згідно зі ст. 38 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП), працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

За відсутності вищевказаних причин, які свідчать про неможливість продовження працівником роботи, сторони трудового договору можуть домовитися про будь-який строк припинення трудових відносин після подання працівником заяви про це, в межах двотижневого строку.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору (ст. 38 КЗпП).

У разі, якщо працівник і роботодавець досягли згоди щодо термінів розірвання трудових відносин, то ст. 36 КЗпП України встановлено можливість припинення трудового договору за угодою сторін. На цій підставі може бути розірваний як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір, у тому числі контракт.

Володимир Яворський