На строкову військову службу призивають придатних за станом здоров’я до військової служби громадян України чоловічої статі, які не мають права на звільнення або відстрочення від призову.

Призов на строкову військову службу включає проходження призовної комісії і направлення до військових частин.

День відправлення призовника у військову частину з обласного збірного пункту вважається початком проходження строкової військової служби (ч. 1 ст. 24 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу», далі — Закон № 2232).

Закінченням проходження військової служби вважають день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини в порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України (ч. 2 ст. 24 Закону № 2232).

Положення про підготовку та проведення призову громадян України на строкову військову службу і прийняття призовників на військову службу за контрактом затверджене постановою КМУ від 21.03.2002 р. № 352 (далі — Положення № 352).

Виконати свій обов’язок перед Вітчизною районний (міський) військкомат запрошує громадянина за допомогою повістки за формою, наведеною в додатку 18 до Положення № 352.

За повісткою призовник повинен прибути у встановлений строк до військкомату для відправлення на обласний збірний пункт (ч. 8 ст. 15 Закону № 2232, п. 90 Положення № 352).

Повістку призовник пред’являє своєму роботодавцю. Вона і відповідна заява працівника-призовника є підставою для видання наказу про його звільнення на період служби від роботи і для надання йому трудових гарантій, передбачених ч. 3 ст. 119 КЗпП. Причому це може бути як оригінал повістки, так і її засвідчена копія.

Про призов громадянина на строкову військову службу військкомат також письмово повідомляє підприємство, на якому цей громадянин працює (абз. 3 п. 253 Положення про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 р. № 1153/2008). Зробити це військкомат зобов’язаний у 10-денний строк (лист Міноборони від 20.11.2015 р. № 116/2/2/21362).

Слід зазначити, що ч. 3 ст.119 КЗпП та ч. 2 ст. 39 Закону № 2232 зобов’язує роботодавця зберігати місце роботи, посаду та середній заробіток за працівниками, які призвані на строкову військову службу під час дії особливого періоду.

Особливий період визначено в законах України «Про оборону України» від 06.12.1991 р. № 1932-XII і «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 р. № 3543-XII.

У листі від 01.10.2015 р. № 322/2/8417 військове відомство зазначило, що особливий період настав в Україні з моменту видання Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 р. № 303/2014.

Скасування особливого періоду буде проведено окремим Указом про демобілізацію після стабілізації обстановки на сході України. На сьогодні «скасовуючого» Указу немає, тому особливий період продовжує діяти й зараз (листи Міноборони від 18.10.2016 р. № 322/2/6917 і від 20.10.2016 р. № 316/1/9036), отже, роботодавець зобов’язаний забезпечити реалізацію гарантій, передбачених ч. 3 ст. 119 КЗпП, щодо працівників, призваних на строкову військову службу, аж до закінчення особливого періоду або до дня їх фактичного звільнення з військової служби.

Зважаючи на ситуацію, що склалася на підприємстві «Х», слід дійти висновку, що підприємству було усно повідомлено рідними працівника-призовника про причини відсутності його на роботі. Отже, офіційного повідомлення працівником або військкоматом щодо призову, на адресу підприємства не надходило, відповідно, підстави для виплати середнього заробітку — відсутні, оскільки на сьогодні, офіційні причини відсутності працівника на роботі нез’ясовані.

Таким чином, з метою недопущення порушень законодавства про працю в частині виплати середнього заробітку працівнику, що призваний на строкову військову службу, підприємству необхідно надіслати запит до військкомату та отримати офіційне підтвердження усної інформації від рідних працівника, що проходить військову службу в ЗСУ. Після отримання відповіді, необхідно буде нарахувати та виплатити середній заробіток за період з початку проходження строкової військової служби, та, в подальшому, виплачувати середній заробіток відповідно до вимог ст. 115 КЗпП.

Вас може зацікавити
	Військовозобов’язані та мобілізовані працівники: документообіг кадровика Цей посібник — настільна книжка для всіх без винятку роботодавців. Дотримання гарантій мобілізованих працівників стосується і юридичних, і фізичних осіб — підприємців. Реалії сьогодення є такими, що навіть бездоганного ведення військового обліку на підприємствах недостатньо. Відносини роботодавця з працівниками-військовозобов’язаними мають дуже багато аспектів. Роботодавець має бути гарно поінформований про них, щоб не порушити законні права працівників і водночас працювати без збитків та штрафів. У виданні містяться відповіді на найактуальніші запитання, що виникають у роботодавців, а також наведено зразки документів. Придбати видання

І. Д. Біланинець