Державні гарантії права на відпустки визначені у Законі України «Про відпустки»: право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Статтею 4 Закону України «Про відпустки» установлені такі види щорічних відпусток:

• основна відпустка,
• додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці,
• додаткова відпустка за особливий характер праці,
• інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Якщо працівник звільняється та в нього залишаються дні невикористаної щорічної відпустки, вони підлягають обов’язковій компенсації відповідно до вимог ч. 1 ст. 83 Кодексу законів про працю України, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки».

В залежності від певних обставин, що виникають у процесі трудової діяльності працівника, законодавством про працю передбачено надання додаткових відпусток, а саме:

• додаткової відпустки у зв’язку з навчанням,
• творчої відпустки,
• відпустки для підготовки та участі в змаганнях.

У травні 2015 року Закон України «Про відпустки» доповнено ще одним видом додаткової відпустки окремим категоріям ветеранів війни та постраждалим учасникам Революції Гідності.

Відповідно до Закону України «Про відпустки» працівникам надаються соціальні відпустки:

• у зв’язку з вагітністю та пологами,
• для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,
• у зв’язку з усиновленням дитини,
• відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Із зазначеного вище переліку видів додаткових та соціальних відпусток, у разі звільнення з роботи компенсуються тільки невикористані дні додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

По кожному виду відпусток, які підлягають компенсації при звільненні, розрахунок невикористаних днів провадиться окремо.

Отримати грошову компенсацію щорічної відпустки можливо й без звільнення з роботи. Частиною 4 ст. 24 Закону України «Про відпустки» та ч. 4 ст. 83 Кодексу законів про працю України передбачено, що за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Тобто за бажанням працівника після використання ним за робочий рік, за який надається відпустка, 24 календарних днів щорічної відпустки, за решту днів невикористаної щорічної відпустки за цей же робочий рік йому може бути виплачена грошова компенсація. Наприклад, якщо тривалість щорічної відпустки працівника складає 31 календарний день (24 к. д. — щорічна основна відпустка і 7 к. д. — щорічна додаткова відпустка за ненормований робочий день), то за умови використання працівником за відповідний робочий рік 24 календарних днів, за 7 днів він може отримати компенсацію.

Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — інваліда з дитинства підгрупи А I групи не належить до щорічних відпусток, передбачених ст. 4 Закону України «Про відпустки», тому на неї не поширюються наведені вище умови компенсації щорічних відпусток під час трудової діяльності такого працівника.

Вас може зацікавити
	Книга обліку щорічних і додаткових відпусток У книзі обліку щорічних і додаткових відпусток працівників подані рекомендації щодо його ведення з метою якісного обліку та здійснення оперативного контролю наданих відпусток, а також, щоб використовувати його дані для підготовки квартальної і річної звітності. Придбати видання