Суть справи: колишній працівник оскаржив своє звільнення з підстав невиконання умов контракту. Він вказав, що підставою для звільнення стала заборгованість підприємства, яка виникла не з його вини. Роботодавець заперечував, аргументуючи тим, що в контракті було передбачено можливість його розірвання в разі виникнення заборгованості.

Місцевий та апеляційний суди задовольнили позовні вимоги і поновили позивача на посаді.

Справу дослідив Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ і передав її на новий розгляд до місцевого суду. Після цього суди обох інстанцій відмовили в задоволенні позову.

Колегія суддів Цивільного суду ВС погодилась із таким висновком судів.

Верховний суд зазначив, що відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП контракт є особливою формою трудового договору, в якому за угодою сторін можуть додатково передбачуватись умови його розірвання.

Суд вказав, що для розірвання контракту визначальним є сам факт порушення, а не наявність чи відсутність вини.

Відповідну постанову у справі № 463/3091/15 ВС прийняв 30.08.2018.