ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 2 вересня 2015 р. № 6-576цс15

Про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю працівника, пов’язаною з виконанням трудових обов’язків

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого — Сімоненко В.М., суддів — Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л., Лященко Н.П., Романюка Я.М., Яреми А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю працівника, пов’язаного з виконанням трудових обов’язків, за заявою ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 вересня 2014 року, встановила:

У грудні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що її син ОСОБА_2, померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 2012 року, в період з липня 1989 року по лютий 2004 року працював на різних посадах на шахті ім. Фрунзе публічного акціонерного товариства (далі — ПАТ) «Євраз Суха Балка». Тривала праця в шкідливих умовах викликала у ОСОБА_2 професійне захворювання. Відповідно до пункту 15 акта розслідування професійного захворювання від 2 червня 2013 року НОМЕР_1 причиною виникнення професійного захворювання ОСОБА_2 було визнано його працю в шкідливих умовах у зв’язку з порушенням підприємством вимог статті 153 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП України) в частині створення на робочих місцях належних, безпечних і нешкідливих умов праці відповідно до вимог нормативних актів з охорони праці.

Згідно з висновком експертної комісії комунального закладу «Обласний центр медичної соціальної експертизи» Департаменту охорони здоров’я Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 20 листопада 2003 року НОМЕР_2 встановлено причинний зв’язок смерті сина позивачки з установленим йому за життя професійним захворюванням.

Унаслідок смерті сина позивачка просила відшкодувати завдану їй моральну шкоду у сумі 220 тис. грн. за суттєві незворотні негативні зміни, які відбулися у її особистому житті.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 31 березня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 травня 2014 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 вересня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.

У травні 2015 року до Верховного Суду України ОСОБА_1 звернулась із заявою про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 вересня 2014 року, посилаючись на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України у справі за № 6-208цс14 висновку щодо застосування у подібних правовідносинах статті 1168 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України).

У зв’язку із цим ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 травня 2014 року, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПК України) заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Згідно із частиною першою статті 360⁴ ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд судових рішень за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 355 цього Кодексу.

Судом установлено, що ОСОБА_2 з липня 1989 року по лютий 2004 року працював на різних посадах на шахті ім. Фрунзе ПАТ «Євраз Суха Балка». Тривала праця в умовах впливу шкідливих факторів викликала у ОСОБА_2 професійне захворювання. Відповідно до пункту 15 акта розслідування професійного захворювання від 2 червня 2013 року НОМЕР_1 причиною виникнення професійного захворювання ОСОБА_2 було визнано його працю у шкідливих умовах. ІНФОРМАЦІЯ_1 2012 року ОСОБА_2 помер. Згідно з висновком експертної комісії комунального закладу «Обласний центр медичної соціальної експертизи» Департаменту охорони здоров’я Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 20 листопада 2013 року НОМЕР_2 встановлено причинний зв’язок смерті з установленим йому за життя професійним захворюванням (а. с. 6).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що професійне захворювання ОСОБА_2, що було спричинене незабезпеченням відповідачем безпечних і нешкідливих умов праці в свою чергу потягло смерть ОСОБА_2, виникло до набрання чинності ЦК України 2004 року, яким визначено право члена сім’ї потерпілого на відшкодування моральної шкоди, завданої його смертю, а тому норми статті 1168 цього Кодексу до цих правовідносин не застосовується.

Разом з тим у правовому висновку Верховного Суду України у справі № 6-208цс14 зазначено, що якщо виробнича травма сталася до 1 січня 2004 року (набрання чинності ЦК України), а смерть фізичної особи настала після зазначеної дати, то за наявності причинного зв’язку з виробничою травмою до правовідносин про відшкодування моральної шкоди членам сім’ї померлого застосовуються положення статті 1168 ЦК України.

Отже, висновок судів щодо відсутності підстав застосування статті 1168 ЦК України не відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-208цс14.

Вирішуючи питання про правильність застосування в подібних правовідносинах зазначених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

Відповідно до пунктів 1, 4 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.

За змістом статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім’єю.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Право на звернення до суду про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи виникає у зв’язку з настанням певних подій: каліцтва, ушкодження здоров’я або смерті фізичної особи.

Отже, право члена сім’ї померлого на відшкодування моральної шкоди у зв’язку зі смертю особи, спричиненню професійним захворюванням, виникає з настанням юридичного факту смерті та за наявності професійного захворювання і причинного зв’язку між смертю і професійним захворюванням, а тому правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди члена сім’ї померлого виникають лише після смерті померлого та регулюються законодавством, яке діє на цей момент.

Розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

За умови коли виробнича травма мала місце до 1 січня 2004 року (набрання чинності ЦК України), а смерть фізичної особи настала після зазначеної дати, при наявності причинного зв’язку з виробничою травмою, до правовідносин про відшкодування моральної шкоди членам сім’ї померлого підлягають застосуванню положення статті 1168 ЦК України.

Отже, висновок суду першої інстанції, з яким погодились суди апеляційної й касаційної інстанцій, про те, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності ЦК України 2004 року, є помилковим і до спірних правовідносин слід застосувати положення статті 1168 ЦК України.

Оскільки судами встановлено, що позивачка є матір’ю померлого, то вона має право на відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди, суд керувався тим, що: позивачка зазнала душевних страждань у зв’язку зі смертю сина, що втрата рідної людини є найвищою немайновою втратою, яка не підлягає відновленню; позивачка позбавлена можливості матеріальної та моральної підтримки сина у подальшому своєму житті та в старості; відновити попередній стан життя позивачки неможливо, — тому із засад розумності та справедливості вважає обґрунтованим заявлений позивачкою розмір моральної шкоди.

Таким чином, ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 вересня 2014 року не відповідає викладеному в постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року висновку щодо застосування в подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме статі 1168 ЦК України, що відповідно до статті 360⁴ ЦПК України є підставою для скасування судових рішень судів касаційної, апеляційної та першої інстанцій, ухвалених у справі, яка переглядається, та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись пунктом 4 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої, частиною третьою статті 360³, частиною першою, пунктом 2 частини другої статті 360⁴ ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України постановила:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 вересня 2014 року, ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 травня 2014 року та рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 31 березня 2014 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю працівника, пов’язаного з виконанням трудових обов’язків, задовольнити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» (код ЄДРПОУ 00191329) на користь ОСОБА_1 220 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» (код ЄДРПОУ 00191329) судовий збір у сумі 3 тис 654 грн. на користь держави.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

* * *
ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ
№ 6-576цс15

За умови коли виробнича травма мала місце до 1 січня 2004 року (набрання чинності ЦК України), а смерть фізичної особи настала після зазначеної дати, при наявності причинного зв’язку з виробничою травмою, до правовідносин про відшкодування моральної шкоди членам сім’ї померлого підлягають застосуванню положення статті 1168 ЦК України.