Мінімальна заробітна плата залишається державною гарантією, але з 01.01.2017 року суть терміну змінилася. Уведено й новий термін — мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка), який не може бути меншим за прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року. Якщо зарплата за виконану місячну норму праці виявиться меншою за 3723 грн., роботодавцю доведеться доплатити різницю до рівня мінімальної зарплати.
Мінімальна зарплата є державною мінімальною гарантією для всіх підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, — за будь-якою системою оплати праці.
Наголосимо: визначення мінімальної зарплати змінилося. Законодавець вилучив уточнення, що мінімалка — це оплата за просту некваліфіковану роботу. Натомість нині мінімальна заробітна плата може включати більшість доплат, надбавок, інших компенсаційних та заохочувальних виплат.
Для реалізації означеного, Закон про оплату праці доповнили статтею 31, яка:
визначає особливості забезпечення мінімального рівня зарплати;
зобов’язує здійснювати доплату до рівня мінімальної зарплати, якщо зарплату за виконану місячну норму праці нараховано в меншому розмірі.
Що слід брати до уваги, нараховуючи зарплату:
Якщо працівник виконав місячну норму праці, роботодавець зобов’язаний нарахувати зарплату не менше 3723 грн. Якщо ж зарплату нараховано в меншому розмірі (у т. ч. через періодичність виплат), потрібно здійснити доплату до 3723 грн.
Якщо працівник працює на умовах неповного робочого часу чи не виконав місячну (годинну) норму праці, то мінімальну зарплату визначають пропорційно.
Мінімальні гарантії в оплаті праці внутрішніх сумісників забезпечують окремо за основним місцем роботи і за сумісництвом, оскільки це різні трудові договори, юридично між собою не пов’язані. Хоча Мінсоцполітики може мати й інший погляд.
Відпускні, лікарняні, декретні, як і оплату за середнім заробітком в інших випадках, не ураховуємо при забезпеченні гарантованого мінімального розміру зарплати, оскільки це виплати за невідпрацьований час.
Не враховують до зарплати для забезпечення її мінімального розміру:
доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я;
доплати за роботу в нічний та надурочний час;
виплати за роз’їзний характер робіт;
премії до святкових і ювілейних дат.
При забезпеченні розміру мінімальної зарплати враховують:
доплати за виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника, за суміщення, розширення зони обслуговування, збільшення навантаження, заміщення;
надбавки за інтенсивність, напруженість праці;
місячні, квартальні, піврічні, річні премії, спеціальні премії;
винагороди за підсумками роботи за рік та за вислугу років;
матеріальну допомогу (у т. ч. на вирішення соціально-побутових питань), допомогу на оздоровлення тощо.
Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
Нараховувати індексацію відповідно із законодавством вимагає і ст. 33 Закону України «Про оплату праці». Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов’язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Також згідно зі ст. 12 Закону України «Про оплату праці» до інших норм і гарантії в оплаті праці відносяться: норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов’язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров’я на легшу нижче оплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв’язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.
Вищезазначені норми і гарантії в оплаті праці є мінімальними державними гарантіями.
Вас може зацікавити
Газета «Кадри і зарплата» — надійний помічник у роботі кадровика та бухгалтера. Наші передплатники двічі на місяць отримують оперативну інформацію про всі зміни в законодавстві, свіжі листи Міністерства соціальної політики України та Державної фіскальної служби України, з питань праці. Наше видання нагадає про строки звітності та сплату податків, надасть консультації з проблемних ситуацій, фахові відповіді досвідчених експертів на актуальні запитання з практичними прикладами та посиланнями на законодавчі акти.
Ласкаво просимо
Реклама
Реклама