Робота за сумісництвом передбачена трудовим законодавством. На підставі ч. 2 ст. 21 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної та творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному чи одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін. Утім, чи має право підприємство прийняти на роботу сумісника, якщо в нього немає основного місця роботи?

На думку Міністерства соціальної політики України, підприємствам заборонено приймати працівників на умовах сумісництва, якщо у них немає основного місця роботи (лист від 13.10.2004 р. № 36-298).

Але чи має право підприємство вимагати від зовнішнього сумісника підтвердження наявності основного місця роботи? Також — ні. Адже це не передбачено чинним законодавством (ст. 24 і 25 КЗпП). Роботодавець може тільки попросити працівника надати інформацію про основне місце роботи.

Мінсоцполітики в листі від 25.05.2015 р. № 198/06/186-15 також зауважує: у роботодавця немає обов’язку перевіряти факт укладання та припинення трудового договору за основним місцем роботи. Ба більше, Мінсоцполітики в листі від 14.04.2017 р. № 8185/0/2-17/13 попереджає, що роботодавець не має права відмовити працівникові в прийнятті на роботу за сумісництвом у зв’язку з відсутністю в нього інформації про наявність у працівника основного місця роботи. Така відмова роботодавця є порушенням законодавства про працю.

Тобто відмова в такому разі буде безпідставною, що може бути кваліфіковано як порушення інших вимог трудового законодавства.

Крім того, навіть коли сумісник під час працевлаштування надав інформацію про основне місце роботи, згодом він може з нього звільнитися.

Тож єдине, що може зробити роботодавець, це попросити працівника надати інформацію щодо основного місця роботи та його зміну. Адже законодавство про працю не зобов’язує працівника повідомляти роботодавця, у якого він працює за сумісництвом, про звільнення з основного місця роботи. Також не передбачена відповідальність роботодавця за неповідомлення його сумісником про звільнення з основного місця роботи. Про це, зокрема, йдеться в листі Мінсоцполітики від 09.06.2017 р. № 294/0/22-17/134.