Останнім часом збільшилась кількість звернень закладів охорони здоров’я, страхувальників та застрахованих осіб з приводу видачі застрахованим особам листків непрацездатності та призначення за ними матеріального забезпечення, якщо захворювання відбулося за межами України.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105 в редакції Закону України від 28.12.2014 № 77 (далі — Закон № 1105) право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством.

Громадяни України, які працюють за межами території України і не застраховані в системі соціального страхування країни, в якій вони перебувають, мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до Закону № 1105 за умови сплати страхових внесків до Фонду, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із Законом № 1105 єдиною підставою для призначення і наступної виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності (далі — ЛН).

Порядок і умови видачі, продовження ЛН визначаються Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13.11.2001 № 455 (далі — Інструкція № 455).

Відповідно до п. 1.3.1 та п. 1.3.5 Інструкції № 455 ЛН видається громадянам України, іноземцям, особам без громадянства, які проживають в Україні і працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних представництвах та консульських установах, а також громадянам України, які постійно проживають на території України та працюють на умовах трудового договору (контракту) за межами України і не застраховані в системі соціального страхування країни, в якій вони перебувають.

Разом із тим, згідно з пунктом 1.12 Інструкції № 455, документи, які засвідчують тимчасову непрацездатність громадян України під час їх тимчасового перебування за межами держави, підлягають обміну на ЛН згідно з рішенням лікарсько-консультативної комісії (далі — ЛКК) лікувально-профілактичного закладу за місцем проживання чи роботи у разі:

а) гострих захворювань і травм;
б) загострення хронічних захворювань;
в) вагітності та пологів;
г) оперативних втручань при невідкладних станах;
ґ) лікування згідно з рішенням комісії МОЗ України з питань направлення на лікування за кордон.

Обмін здійснюється на підставі перекладених на державну мову та нотаріально засвідчених документів, які підтверджують тимчасову втрату працездатності під час перебування за межами України.

Згідно зі ст. 30 Закону № 1105 комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства, установи, організації розглядає підставу і правильність видачі ЛН та приймає рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг або про відмову в його призначенні.

Таким чином, у випадку настання у застрахованих громадян України тимчасової непрацездатності під час їх тимчасового перебування за межами держави, допомога по тимчасовій непрацездатності призначається комісією із соціального страхування підприємства, установи, організації на підставі ЛН, виданого згідно з рішенням ЛКК в порядку обміну та оформленого належним чином.