Відповідно до статті 44 Кодексу законів про працю (далі — КЗпП) при припиненні трудового договору з підстав:
зазначених у пункті 6 статті 36 КЗпП та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 КЗпП, — працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку;
у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (п. 3 ст. 36 КЗпП), — у розмірі двох мінімальних заробітних плат;
внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (ст. 38 і 39 КЗпП), — у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку;
у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41 КЗпП, — у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
При звільненні працівника за власним бажанням (ст. 38 КЗпП) або за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП) вихідна допомога не виплачується. Але…
Також із статті ви дізнаєтеся:
яка відповідальність передбачена за невиплату вихідної допомоги;
які виплати враховуються до розрахунку середньої заробітної плати;
які виплати не враховуються до розрахунку середньої заробітної плати.
Ви завжди маєте можливість поставити запитання нашим експертам через сервіс «ОНЛАЙН ЗВ’ЯЗОК».
«КАДРОВИК-онлайн» — це мінімум академізму і максимум практики.
Ласкаво просимо
Реклама
Реклама