МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 10 червня 2015 р. № 231/06/186-15

Щодо працівників, призваних на військову службу

Юридичним департаментом Міністерства розглянуто лист <…> і в межах компетенції повідомляється.

Відповідно до частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Зазначені норми передбачають, що між роботодавцем та працівником зберігаються трудові відносини, а працівник лише увільняється від виконання виробничих або службових обов’язків.

Слід зазначити, що законодавством про працю обмеження для роботодавця щодо заміщення посади на період тимчасової відсутності основного працівника не встановлені.

На підставі статті 23 КЗпП на місце працівника, призваного на військову службу під час мобілізації, може бути прийнятий інший працівник з укладенням із ним строкового трудового договору на час перебування основного працівника у Збройних силах України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП підставами припинення трудового договору є закінчення строку. Укладаючи строковий трудовий договір, працівник надає добровільну згоду на його припинення у визначений сторонами у трудовому договорі строк.

Працівник, який після демобілізації заявив роботодавцю про намір повернутися на своє місце роботи, стає до виконання обов’язків, передбачених трудовим договором, на підставі відповідного розпорядчого акта роботодавця.

Датою звільнення працівника, що працював на цій посаді за строковим трудовим договором, буде останній день перед днем, в який основний працівник стає до виконання обов’язків, передбачених трудовим договором, що повинно бути відображено у розпорядчому акті роботодавця.

Щодо питання внесення запису до особових карток радимо звернутися за відповідною інформацією до Міністерства оборони України.

Одночасно повідомляємо, що листи Міністерства не є нормативно-правовими актами, за своєю природою вони мають інформаційний, рекомендаційний та необов’язковий характер.