Припинення трудового договору покладає на власника або уповноважений орган певні зобов’язання.

Так, у разі припинення трудового договору незалежно від підстав власника або уповноважений ним орган оформлює відповідний наказ (розпорядження).

Власник або уповноважений ним орган повинен ознайомити працівника із наказом (розпорядженням) під підпис.

Слід зазначити, що трудовий договір має бути розірваним з моменту фактичного припинення роботи працівником, а не з дня видавання власником або уповноваженим ним органом відповідного наказу (розпорядження).

Відповідно до ст. 47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов’язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з розрахунок у строки, зазначені ст. 116 КЗпП.

Повний розрахунок означає виплату працівникові:

• заробітної плати, що йому належить;
  
  
• грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки, якщо працівник має на неї право;
  
  
• вихідної допомоги (ст. 44 КЗпП) у певних випадках.

Виплата всіх сум від підприємства, установи, організації, що належить працівникові під час звільнення, проводиться у день його звільнення.

Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові під час звільнення, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед їхньою виплатою.

Відповідно до ст. 117 КЗпП у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відсутність коштів у власника або уповноваженого ним органу не знімає з нього вини щодо невиплати належних працівникові коштів та не звільняє його від відповідальності.

Власник або уповноважений ним орган зобов’язаний також видати у день звільнення працівникові його трудову книжку з унесеним до неї відповідним записом.

Пунктом 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мінюсту, Мінсоцзахисту України від 29.07.1993 р. № 58 (із змінами, далі — Інструкція), передбачено, що записи в трудовій книжці при звільненні повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Згідно з п. 2.4 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення — у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відповідно до частини 5 статті 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ (розпорядження) і вноситься запис до трудової книжки працівника.

Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган у цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою щодо отримання трудової книжки.

Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмової згоди працівника.

Вас може зацікавити Газета «Кадри і зарплата»   Придбати Посібник «Прийняття та звільнення: законодавство та практика» Придбати Журнал «КАДРОВИК.UA»   Придбати

Яна Ягодовська