При укладенні трудового договору, за угодою сторін, може бути встановлений випробувальний термін з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування працівника під час прийняття на роботу відноситься до додаткових умов трудового договору і сторони можуть ввести її незалежно від кваліфікації та досвіду особи, яка приймається на роботу. Проте, відповідно до частини 2 ст. 26 КЗпП, у період випробування на працівника поширюються всі вимоги і гарантії законодавства про працю, у тому числі й щодо оплати праці.

Тобто, уклавши трудовий договір в якому передбачений випробувальний термін з найманим працівником, роботодавець зобов’язаний виплачувати йому заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник, в свою чергу, зобов’язаний виконувати роботу, визначену цією угодою, та всі правила внутрішнього трудового розпорядку відповідно до ст. 21 КЗпП України.

Умова щодо встановлення випробування при прийнятті на роботу має бути зафіксована у заяві працівника, трудовому договорі (при укладенні його в письмовій формі), а також у наказі про прийняття на роботу — в якому працівник своїм підписом підтверджує факт ознайомлення з цим документом. Відсутність відповідної умови у зазначених документах дає підстави вважати, що працівника прийнято на роботу без випробування.

Відповідно до ст. 26 Кодексу законів про працю України передбачено і випадки коли не можна встановлювати випробувальний термін у разі прийняття на роботу.

Отже, при прийомі на роботу майбутній працівник і роботодавець обов’язково повинні обговорити дані питання завчасно.

Яна Драган