Нагадування про права працівників та обов’язки роботодавців від журналу «Довідник кадровика»

Надання працівникам часу відпочинку для відновлення працездатності, зміцнення здоров’я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєвих потреб та інтересів є прямим обов’язком роботодавця.

Ненадання роботодавцем найманим працівникам щорічних відпусток повної тривалості у строки, визначені Законом України «Про відпустки» (далі — Закон № 504) і КЗпП, є грубим порушенням законодавства про працю, за що він може бути притягнений до відповідальності згідно зі законодавством.

Якщо працівник, з якихось причин не скористався своїм правом на щорічну відпустку за декілька попередніх років, він має право використати їх, а в разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дні щорічних відпусток згідно зі статтею 24 Закону № 504.

1. Під час перебування працівника у щорічній відпустці заборонено його звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, крім випадку повної ліквідації підприємства.

2. Статтею 11 Закону № 504 та статтею 80 КЗпП заборонено не надавати працівникам щорічні відпустки повної тривалості протягом двох років поспіль, а також не надавати їх протягом робочого року особам віком до 18 років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці. Ненадання щорічних відпусток у вказані терміни є грубим порушенням законодавства про працю, що передбачає притягнення роботодавця до відповідальності згідно із законодавством (ст. 28 Закону № 504).

3. Право на відпустки забезпечується:

• гарантованим наданням працівникові відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади) і заробітної плати;
  
  
• забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 Закону № 504.

4. Приватні підприємці (фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності без створення юридичної особи з правом найму працівників) не мають права на щорічні відпустки, оскільки вони не перебувають у трудових відносинах.

Згідно зі статтею 42 Господарського кодексу України підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та отримання прибутку.

Статтею 3 Закону № 504 визначено право на відпустки у разі звільнення працівника. За бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

5. У разі звільнення працівника у зв’язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки.

6. Законодавством не передбачено строку давності, після якого працівник втрачає право на щорічні відпустки. Нормативно-правові акти не містять заборони надавати щорічні відпустки у разі їх невикористання.