КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 4 червня 2015 р. № 361
м. Київ

Про внесення змін
у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 29 лютого 2012 р. № 306

Постанова втратила чинність
(згідно з постановою Кабінету Міністрів України
від 27 грудня 2017 року № 1043 )

Кабінет Міністрів України постановляє:

Внести зміни у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 29 лютого 2012 р. № 306 «Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки» (Офіційний вісник України, 2012 р., № 30, ст. 1115), виклавши його в редакції, що додається.

КРИТЕРІЇ,
за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки

1. Критеріями, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності у сфері техногенної та пожежної безпеки, є:

1) провадження такої діяльності на:

потенційно небезпечних об’єктах, об’єктах підвищеної небезпеки, а також на об’єктах, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, за переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2015 р. № 83 (Офіційний вісник України, 2015 р., № 20, ст. 555);

об’єктах, віднесених до відповідної категорії за вибухопожежною та пожежною небезпекою (визначається відповідно до НАПБ Б.03.002-2007 «Норми визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою»);

2) кількість осіб, які перебувають на об’єкті (визначається відповідно до ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 «Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об’єктів будівництва»);

3) умовна висота будинку (визначається відповідно до ДБН В.1.1.7-2002 «Захист від пожежі. Пожежна безпека об’єктів будівництва»);

4) площа об’єкта;

5) категорія складності об’єкта будівництва (визначається відповідно до ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 «Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об’єктів будівництва»);

6) наявність підземних та/або підвальних поверхів, приміщень, споруд (визначається відповідно до ДБН В.2.2-9:2009 «Будинки і споруди. Громадські будинки та споруди. Основні положення»);

7) належність об’єкта до пам’яток архітектури та історії;

8) надання послуг і виконання робіт протипожежного призначення.

2. Відповідно до встановлених критеріїв суб’єкти господарювання відносяться до одного з трьох ступенів ризику — високого, середнього або незначного.

3. До суб’єктів господарювання з високим ступенем ризику відносяться суб’єкти:

1) які провадять діяльність на території та/або у приміщеннях, що належать їм на праві власності, володіння, користування:

об’єктів підвищеної небезпеки та об’єктів, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави;

промислових, складських будівель (споруд), зовнішніх установок, які за вибухопожежною небезпекою належать до категорії «А» або «Б»;

промислових, складських будівель (споруд), зовнішніх установок, які за пожежною небезпекою належать до категорії «В», площею:

— 500 кв. метрів та більше — для промислових будівель (споруд), зовнішніх установок;

— 1000 кв. метрів та більше — для складських будівель (споруд);

об’єктів, на яких передбачено перебування 50 або більше осіб, що мають хоча б одну з таких ознак:

— розташовані на підвальних та/або підземних поверхах;

— працюють у нічний час (з 23 по 7 годину);

об’єктів, на яких передбачено перебування 100 або більше осіб;

об’єктів, які є будинками та/або спорудами з умовною висотою понад 47 метрів;

об’єктів, які є пам’яткою архітектури та/або історії національного значення;

2) які провадять діяльність з будівництва об’єктів IV–V категорії складності;

3) які відповідно до одержаної ліцензії мають право надавати послуги і виконувати роботи протипожежного призначення на території та/або у приміщеннях, які належать суб’єктам господарювання з високим ступенем ризику;

4) які є державною, регіональною, комунальною, об’єктовою аварійно-рятувальною службою, а також аварійно-рятувальною службою громадської організації.

4. До суб’єктів господарювання із середнім ступенем ризику відносяться суб’єкти:

1) які провадять діяльність на території та/або у приміщеннях, що належать їм на праві власності, володіння, користування:

потенційно небезпечних об’єктів;

промислових, складських будівель (споруд), зовнішніх установок, які за пожежною небезпекою належать до категорії «В», площею:

— від 0 до 500 кв. метрів — для промислових будівель (споруд), зовнішніх установок;

— від 0 до 1000 кв. метрів — для складських будівель (споруд);

об’єктів, які розташовані на підвальних та/або підземних поверхах, у приміщеннях, спорудах, в яких передбачено перебування від п’яти до 50 осіб;

об’єктів, у яких передбачено перебування від 50 до 100 осіб, що не належать до групи з високим ступенем ризику;

об’єктів, які є будинками та/або спорудами з умовною висотою від 26,5 до 47 метрів включно;

об’єктів, які є пам’яткою архітектури та/або історії місцевого значення;

2) які провадять діяльність:

з будівництва об’єктів I і II категорії складності, площа яких перевищує 300 кв. метрів (у тому числі вбудовані у будівлі), крім індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, індивідуальних гаражів;

з будівництва об’єктів III категорії складності;

3) які відповідно до одержаної ліцензії мають право надавати послуги і виконувати роботи протипожежного призначення на території та/або у приміщеннях, крім тих, які належать суб’єктам господарювання з високим ступенем ризику.

5. До суб’єктів господарювання з незначним ступенем ризику відносяться суб’єкти, що не належать до суб’єктів господарювання з високим та середнім ступенем ризику, а також суб’єкти, що мають сертифікати на систему управління якістю, яка відповідає вимогам нормативних документів у галузі пожежної безпеки, що регламентують порядок проектування, монтажу та технічного обслуговування систем протипожежного захисту, і загальним вимогам ДСТУ ISO 9001:2009 «Системи управління якістю. Вимоги» (ISO 9001-2008, IDT).

6. Планові заходи державного нагляду (контролю) за додержанням суб’єктами господарювання законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки здійснюються з такою періодичністю:

з високим ступенем ризику — не частіше ніж один раз на рік;

із середнім ступенем ризику — не частіше ніж один раз на три роки;

з незначним ступенем ризику — не частіше ніж один раз на п’ять років.

7. Планові заходи державного нагляду (контролю) за додержанням ліцензійних умов суб’єктами господарювання, які одержали ліцензію на надання послуг і виконання робіт протипожежного призначення, здійснюються з періодичністю, встановленою пунктом 6 цих критеріїв.

8. У разі коли планові заходи державного нагляду (контролю) за додержанням суб’єктами господарювання законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки і додержанням ними ліцензійних умов здійснюються протягом одного календарного року, зазначені заходи здійснюються одночасно.

9. У разі коли за результатами не менш як двох останніх планових заходів державного нагляду (контролю), проведених протягом останніх двох років, не виявлено фактів порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, ліцензійних умов, наступна планова перевірка такого суб’єкта господарювання проводиться не раніше ніж через установлений для відповідного ступеня ризику період, збільшений у 1,5 раза.

10. У разі коли суб’єкт господарювання може бути віднесений одночасно до двох або більше ступенів ризику, такий суб’єкт належить до більш високого ступеня ризику з числа тих, до яких він може бути віднесений.

____________