Так, обов’язково. Черговість надання відпусток працівникам визначається графіками, які затверджуються власником або вповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. Під час складання графіків враховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та наявність можливостей для їхнього відпочинку (частина четверта ст. 79 КЗпП, частина десята ст. 10 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР; далі — Закон № 504). Надання працівникам часу відпочинку є прямим обов’язком роботодавця.

З огляду на те, що Закон № 504 поширюється на всіх громадян України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, норма закону щодо складання графіка відпусток має бути дотримана навіть тоді, коли на підприємстві працює кілька працівників (лист Міністерства соціальної політики України від 29 липня 2015 року № 191/10/136-15).

Оскільки форма графіка відпусток законодавством не встановлена, його складають у довільній формі.

Потрібно зауважити, що Законом № 504 не визначено строку затвердження графіків відпусток. Водночас на сьогодні в Україні діють (у частині, що не суперечить Конституції і законам України) Типові правила внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців підприємств, установ, організацій, затверджені постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1984 року № 213. Пунктом 20 цих Правил передбачено, що графік відпусток складають на кожен календарний рік не пізніше 5 січня поточного року.

Як правило, у графіку відпусток зазначається місяць початку відпустки, інколи —також місяць її закінчення або конкретна дата початку відпустки.

За домовленістю сторін відпустку можна планувати також частинами. У разі поділу щорічної відпустки на частини слід враховувати, що основна безперервна її частина має становити не менше 14 календарних днів (частина шоста ст. 79 КЗпП, частина перша ст. 12 Закону № 504).

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і роботодавцем, який зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніше ніж за два тижні до встановленого графіком терміну (частина п’ята ст. 79 КЗпП, частина одинадцята ст. 10 Закону № 504). При цьому Законом № 504 не визначено, у який спосіб роботодавець має повідомити працівника. Це може бути, наприклад, ознайомлення працівника з наказом про надання йому відпустки.

Якщо роботодавець не повідомив працівника про дату початку щорічної відпустки, відпустка згідно з пунктом 1 частини першої статті 80 КЗпП та пунктом 1 частини першої статті 11 Закону № 504 повинна бути перенесена на вимогу працівника на інший період.

Ухвалення рішення про надання відпустки належить виключно до компетенції роботодавця, тому в разі відмови працівника використати гарантоване йому Конституцією України та Законом № 504 право на відпочинок (щорічну відпустку) роботодавець має право в межах, установлених графіком відпусток, без заяви працівника, видати наказ (розпорядження) про надання йому такої відпустки.

Складаючи графік відпусток, потрібно пам’ятати, що згідно з частиною тринадцятою статті 10 Закону № 504 деяким категоріям працівників щорічні відпустки за їхнім бажанням надаються в зручний для них час, зокрема:

• особам віком до 18 років;
• інвалідам;
• жінкам перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї;
• жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;
• одинокій матері (батьку), яка (який) виховує дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одну або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;
• дружинам (чоловікам) військовослужбовців;
• ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;
• ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII;
• батькам — вихователям дитячих будинків сімейного типу;
• в інших випадках, передбачених законодавством (зокрема, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII), колективним або трудовим договором.

Також слід врахувати, що:

• керівним, педагогічним, науковим, науково-педагогічним працівникам, спеціалістам навчальних закладів щорічні відпустки повної тривалості у перший та наступні робочі роки надаються в період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу (частина чотирнадцята ст. 10 Закону № 504);
  
  
• працівникам, які навчаються в навчальних закладах без відриву від виробництва, щорічні відпустки за їхнім бажанням приєднуються до часу проведення настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, часу підготовки і захисту дипломного проекту та інших робіт, передбачених навчальною програмою (частина п’ятнадцята ст. 10 Закону № 504);
  
  
• працівникам, які навчаються в середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах, щорічні відпустки за їхнім бажанням надаються з таким розрахунком, щоб вони могли бути використані до початку навчання в цих закладах (частина шістнадцята ст. 10 Закону № 504);
  
  
• працівникам художньо-постановної частини і творчим працівникам театрів щорічні відпустки повної тривалості надаються в літній період наприкінці театрального сезону незалежно від часу прийняття їх на роботу (частина сімнадцята ст. 10 Закону № 504).

Галина Білоткач, експерт гарячої лінії