Які особливості надання невикористаної відпустки для працівника, який протягом року проходив військову службу?

Відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток.

Законодавством України не передбачено строку давності, після якого працівник втрачає право на щорічну відпустку. У разі якщо з якихось причин працівник не скористався своїм правом на неї за попередній рік чи за кілька попередніх років, то він має право використати дні відпустки і після закінчення військової служби.

Надання щорічної відпустки одразу після демобілізації провадиться шляхом видання керівником відповідного наказу на підставі документів, що засвідчують факт проходження працівником військової служби (довідки про призов на військову службу, копії військового квитка тощо), та його заяви.

У випадку звільнення працівника після проходження військової служби він має право отримати грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічних відпусток.

До речі, коли демобілізований працівник виходить на роботу після повернення зі служби, він практично з першого ж дня має право на щорічну відпустку. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 82 КЗпП до стажу роботи, який дає право на щорічну основну відпустку, зараховується час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалося місце роботи (посада). Таким чином, період військової служби зараховується до стажу, який дає право працівнику отримати щорічну відпустку за місцем роботи.

Зверніть увагу! Право на щорічну відпустку повної тривалості до настання шестимісячного строку безперервної роботи у перший рік роботи на підприємстві мають особи, звільнені після проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби (п. 5 ч. 7 ст. 10 Закону про відпустки). Однак обов’язковою умовою при цьому є працевлаштування таких осіб після звільнення зі служби протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання.

До того ж особи, які отримали статус учасника бойових дій, мають право використати чергову щорічну відпустку саме у зручний для них час. Таке право надано їм п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 р. № 3551-ХІІ.

Щорічні додаткові відпустки за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці чи за особливий характер праці, що гарантуються ст. 7–8 Закону про відпустки, не надаються працівникам за період проходження військової служби. Частина 2 ст. 82 КЗпП не містить відповідних підстав, що дають право на такі відпустки, адже під час військової служби мобілізований працівник не виконує шкідливої чи важкої роботи, за яку гарантується додатковий відпочинок.

Додамо, що відповідно до ст. 77² КЗпП та ст. 16² Закону про відпустки окремим категоріям ветеранів війни передбачено надання додаткової відпустки тривалістю 14 календарних днів.

Наталія Панченко