Відповідно до статті 8 Закону України «Про відпустки» медичним працівникам надається щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці.

Тривалість цієї відпустки встановлюється згідно з додатком № 2 до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці».

Атестація робочих місць за умовами праці в такому разі не вимагається. До стажу, що надає право на щорічну додаткову відпустку, згідно із частиною 2 статті 82 КЗпП і частини 2 статті 9 Закону України «Про відпустки» зараховують час:

• фактичної роботи зі шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше ніж половину тривалості робочого дня, встановленої для працівників цього виробництва, цеху, професії або посади;
  
  
• щорічних основної та додаткових відпусток за роботу зі шкідливими, важкими умовами та за особливий характер праці;
  
  
• час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.

До стажу для щорічних додаткових відпусток не враховують час. коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігали місце роботи (посаду) і зарплату повністю (окрім щорічних основної та додаткових відпусток) або частково.

Тобто під час розрахунку стажу для додаткової відпустки не беруть, зокрема:

• зайнятість в умовах, передбачених Списком, менш як половину тривалості робочого дня;
  
  
• час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу тощо;
  
  
• період тимчасової непрацездатності;
  
  
• дні відпустки без збереження зарплати, передбаченої статтями 25, 26 Закону про відпустки;
  
  
• період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років (за медичним висновком — шести), а якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) — шістнадцятирічного віку;
  
  
• інші періоди роботи, такі як: навчальна відпустка, відпустка на дітей, Чорнобильська відпустка, курси підвищення кваліфікації, відрядження тощо.

Отже, тривалість щорічної додаткової відпустки конкретного працівника буде залежати саме від кількості відпрацьованих ним таких днів.

Роботодавець має вести облік робочого часу окремо по кожному виду робіт, професій та посад, за роботу в яких надається додаткова відпустка різної тривалості. При цьому підприємство самостійно приймає рішення щодо порядку обліку використання робочого часу відповідних працівників (табель обліку робочого часу, журнал тощо).