Робочий час це певний період часу, встановлений законодавством чи угодою сторін, протягом якого працівник зобов’язаний виконувати роботу, визначену в трудовому договорі. Тривалість робочого часу обчислюється кількістю відпрацьованих годин протягом робочого дня чи тижня.

Під робочим днем мається на увазі тривалість роботи працівника у межах доби відповідно до встановленого графіка чи розпорядку.

Робочий тиждень визначається кількістю відпрацьованих годин в межах одного тижня.

Розрізняють 5 та 6-денний робочий тиждень. При п’ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації підприємства, установи, організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня. Але існують випадки, коли на деяких підприємствах, установах чи організаціях, у зв’язку з характером їх виробництва, застосування п’ятиденного робочого тижня не є доцільним, тоді встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем.

Робочий час можна класифікувати на основний (час, який повинен відпрацювати працівник, відповідно до закону чи договору) та неосновний (відхилення від основного робочого часу. що має законодавче закріплення). До першого виду відносять: нормальний, скорочений, неповний робочий час. А до неосновного — надурочні роботи, тривалість робочого часу у святкові та вихідні дні.

Найчастіше застосовується нормальний робочий час. Його тривалість визначена у ст. 50 Кодексу закону про працю України: «Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень».

Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті.

Оксана Колпак