За інвалідами внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання зберігаються місце роботи і середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

Якщо особа через виробниче травмування не може працювати за попереднім місцем роботи, то власник або уповноважений ним орган зобов’язаний забезпечити її перепідготовку і працевлаштування, встановити пільгові умови та режим роботи.

Варто зазначити, що з ініціативи роботодавця звільнити працівника з підстави встановлення останньому групи інвалідності не можна, адже це заборонено законом, про що йдеться в ч. 3 ст. 17 Закону № 875. Проте, положення цієї самої статті дозволяють звільнення інваліда, якщо за станом здоров’я він не здатний виконувати свої обов’язки або його стан може погіршитися (підтвердженням чого є медичний висновок).

В таких випадках звільнення працівника відбувається відповідно до п. 2 ст. 40 КЗпП України. Звільнення на підставі вищевказаної статті відбувається як розірвання трудового договору з ініціативи власника чи уповноваженого ним органу.

В такому разі обов’язково повинно бути враховано наступні вимоги:

• заборонено звільняти особу, яка перебуває на листку тимчасової непрацездатності чи у відпустці);
  
  
• за попередньою згодою профспілкового органу має бути виплачена вихідна допомога, що не може бути меншою, ніж середній заробіток за місяць.

Окрім того, працівнику повинно бути запропоновано іншу роботу на тому ж підприємстві, установі, організації.

Стосовно роботи на підприємстві законодавством передбачено, що підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, в установі, організації, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Відповідно до рекомендацій МСЕК і з урахуванням побутових вимог інваліди можуть займатися надомною формою праці.

Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно статті 172 КЗпП України, за бажанням працівника-інваліда або за вимогами його індивідуальної програми реабілітації, йому може встановлюватися режим роботи на умовах неповного робочого дня (неповного робочого тижня) та пільгові умови праці.

Гарантією права на працю для інвалідів є встановлення обов’язкової квоти робочих місць, на які вони працевлаштовуються.

Анна Зла