Тимчасові і сезонні трудові договори: подібністі та відмінності

Чим відрізняється процедура укладання та розірвання тимчасових договорів з працівниками? Чи має право власник або уповноважений ним орган застосовувати випробування для працівників, які працевлаштовуються за такими договорами? Чи потрібно зазначати в трудовій книжці працівника про тимчасовий (сезонний) характер роботи?

Консультує Міністерство соціальної політики України

Укладання тимчасових договорів

За частиною 1 ст. 21 КЗпП трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, потрібні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором й угодою сторін.

Якщо є законодавчі підстави, то трудовий договір може укладатися тільки на конкретний термін, який установлюється за погодженням сторін (працівника та власника або уповноваженого ним органу). Слід зазначити, що термін такого договору може бути встановлений через визначення його загальної тривалості чи граничної дати.

Отже, законодавство про працю дозволяє укладати як трудові договори про тимчасову, так і про сезонну роботи.

Тимчасові трудові договори

Трудові договори про тимчасову роботу можуть укладатися з працівниками, прийнятими на роботу на строк до двох місяців, а для заміщення тимчасово відсутніх працівників, за якими зберігається їхнє місце роботи (посада), — до чотирьох місяців.

Під час укладання договорів про тимчасову роботу застосовуються правила, визначені Указом Президії Верховної Ради СРСР «Про умови праці тимчасових робітників і службовців» від 24.09.1974 р. № 311 (далі — Указ № 311).

Відповідно до ст. 6 Указу № 311 трудовий договір з тимчасовими робітниками і службовцями може бути розірвано з ініціативи адміністрації в такому разі:

припинення роботи на підприємстві, в установі, організації на термін більш як один тиждень з причин виробничого характеру, а також скорочення роботи в них;
нез’явлення на роботу впродовж більш як двох тижнів поспіль унаслідок тимчасової непрацездатності. У разі втрати працездатності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, за тимчасовими робітниками і службовцями місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності, але не більш як до закінчення строку роботи за договором;
невиконання робітником або службовцем без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором чи правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Трудовий договір з тимчасовими робітниками і службовцями може бути продовжений. Такий договір вважається продовженим на невизначений строк і на нього не поширюється чинність Указу № 311 у таких випадках:

якщо тимчасовий робітник або службовець пропрацював більше від установлених строків (більш як два місяці, а для заміщення тимчасово відсутніх працівників — більш як чотири місяці) та жодна із сторін договору не виявила бажання припинити трудові відносин;
звільненого тимчасового робітника або службовця знову прийнято на роботу на те саме підприємство, в установу, організацію після перерви, яка не перевищує одного тижня (якщо загальний строк його роботи до і після перерви перевищує два або чотири місяці відповідно).

Трудові договори про сезонну роботу

Сезонними вважаються роботи, які внаслідок природних і кліматичних умов виконуються не цілий рік, а впродовж певного періоду (сезону), що не перевищує шести місяців.

До тимчасових робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах, застосовується законодавство про тимчасових робітників і службовців.

Під час укладання трудових договорів про сезонну роботу застосовуються правила, передбачені Указом Президії Верховної Ради СРСР «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах» від 24.09.1974 р. № 310 (далі — Указ № 310).

Перелік сезонних робіт визначений Списком сезонних робіт і сезонних галузей, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.1997 р. № 278.

Власник або уповноважений ним орган з власної ініціативи має право звільнити працівника, зайнятого на сезонних роботах, до закінчення строку трудового договору, крім загальних підстав, передбачених трудовим законодавством України, також за додатковими підставами, визначеними п. 7 Указу № 310, зокрема:

у разі припинення робіт на підприємстві на строк понад два тижні з причин виробничого характеру чи скорочення робіт на цьому підприємстві;
нез’явлення працівника на роботу безперервно впродовж більш як одного місяця внаслідок тимчасової непрацездатності.

У разі втрати працездатності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання за робітниками і службовцями, зайнятими на сезонних роботах, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності, але не більш як до закінчення строку роботи за договором.

Подібність тимчасових і сезонних трудових договорів

Тимчасові і сезонні трудові договори вважаються строковими, які не можуть перевищувати певного строку, визначеного законодавством, оскільки укладаються на термін, що встановлюється за згодою сторін, а також на період виконання певної роботи.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 КЗпП строковий трудовий договір укладається, якщо трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Осіб, яких приймають на роботу тимчасовими робітниками і службовцями, а також на сезонні роботи, має бути попереджено про це під час укладання трудового договору.

У наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу зазначається, що такий працівник приймається на тимчасову роботу (або зазначається строк його роботи), на сезонну роботу.

Як для тимчасового договору про тимчасову роботу, так і для договору про сезонну роботу законодавством передбачено відповідні гарантії.

Під час приймання на роботу тимчасових робітників і службовців, а також сезонних працівників випробування з метою перевірки відповідності робітника або службовця доручуваній йому роботі не встановлюється (ст. 5 Указу № 310 і ст. 4 Указу № 311). Про таку заборону зазначено також ч. 3 ст. 26 КЗпП.

Після закінчення терміну тимчасового або сезонного трудового договору працівник може бути звільнений власником або уповноваженим ним органом автоматично без будь-якого попередження.

Розірвання трудового договору з тимчасовими робітниками та службовцями, а також з робітниками і службовцями, зайнятими на сезонних роботах, з їхньої ініціативи можливе за умови попередження про це адміністрації письмово за три дні.

Крім того, розірвання тимчасового або сезонного трудового договору з ініціативи працівника передбачено ст. 39 КЗпП.

Так, трудовий договір підлягає розірванню достроково на вимогу працівника через його хворобу або інвалідність, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених ч. 1 ст. 38 КЗпП (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; вагітність; догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або інвалідом І групи; вихід на пенсію тощо).

Якщо трудовий договір припиняється з ініціативи працівника, за наявності для цього певних поважних причин, то така причина також зазначається’ в наказі (розпорядженні).

У разі закінчення строку тимчасового трудового договору, трудового договору про сезону роботу звільняють таких працівників за п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП. Заява від працівника в такому разі не потрібна.

На власника або уповноважений ним орган покладається обов’язок щодо видавання відповідного наказу (розпорядження) про звільнення працівника.

Якщо тимчасового або сезонного працівника не звільнено в останній день строкового договору та трудові відносини фактично тривають (хоча б один день), цей договір вважається продовженим на невизначений строк. Тобто строковий договір стає безстроковим і підстави для звільнення працівника за п. 2 ст. 36 КЗпП відсутні.

Відповідно до ст. 7 КЗпП особливості регулювання праці осіб, які працюють у районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров’я, тимчасових і сезонних працівників, а також працівників, які працюють у фізичних осіб за трудовими договорами, додаткові (крім передбачених ст. 37 і 41 КЗпП) підстави для припинення трудового договору деяких категорій працівників за певних умов (порушення встановлених правил прийняття на роботу тощо) встановлюються законодавством.

Відповідно до чинного трудового законодавства основні права та обов’язки працівників, які уклали тимчасові трудові договори, трудові договори про сезонну роботу, не відрізняються від прав та обов’язків працівників, які працюють за трудовим договором, укладеним на невизначений строк.

На працівників обох видів договорів поширюється правила внутрішнього трудового розпорядку і колективного договору.

Трудові договори про тимчасову та сезонну роботу мають гарантії, передбачені законодавством.

Усі мінімальні гарантії, надані державою постійним працівникам, поширюються також на тимчасових та сезонних працівників. Крім того, оплата праці за виконану тимчасовим, сезонним працівником роботу має провадитися відповідно до ст. 95 КЗпП, не нижче від розміру мінімальної заробітної плати.

Про ведення трудових книжок працівників

Законодавство передбачає ведення трудової книжки на працівників, з якими укладено тимчасові та сезонні трудові договори.

Так, відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінсоцзахисту України від 29.07.1993 р. № 58, (далі — Інструкція), трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п’ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників. а також позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 2.4 Інструкції передбачено, що всі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видавання наказу (розпорядження), але не пізніше від тижневого строку, а в разі звільнення — в день звільнення і мають точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Оскільки запис у трудовій книжці працівника робиться на підставі наказу (розпорядження) про його прийняття на роботу, в якому про тимчасовий (сезонний) характер роботи обов’язково зазначається, то і в трудовій книжці про це зазначати потрібно.

Під час звільнення тимчасового (сезонного) працівника в його трудовій книжці робиться відповідний запис, але на відміну від прийняття умова про тимчасовий (сезонний) характер роботи не зазначається.

Відповідно до п. 2.3 Інструкції записи в трудовій книжці під час звільнення мають провадитися в точній відповідності до формулювань чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Власник або уповноважений ним орган зобов’язаний видати в день звільнення працівникові його трудову книжку з унесеним до неї відповідним записом.

Із записом про звільнення власник або уповноважений ним орган зобов’язаний під підпис ознайомити працівника.

Якщо видача трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу затримується, працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Видання для кадровиків

Ігор Биць