Інколи роботодавці залучають своїх працівників до роботи у вихідні дні. Дізнаємося, чи має роботодавець на це право і якщо так, то як компенсувати таку роботу та відобразити її у табелі обліку робочого часу.

Коли можливо

Відповідно до ст. 71 КЗпП робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації і лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством і в частині другій цієї статті.

Залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) роботодавця і тільки з дозволу профспілкового комітету підприємства.

Отже, залучення працівників до роботи у вихідні дні допускається лише у випадках, установлених у частині другій ст. 71 КЗпП:

1) для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків;

2) для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування майна;

3) для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у дальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів;

4) для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.

Залучення до роботи у вихідний день у зв’язку з виробничою необхідністю чинним законодавством не передбачено.

Також зазначимо, що залучення працівників до роботи у вихідні дні за відсутності вищеперелічених підстав забороняється навіть при наданні ними згоди.

Як компенсується

Робота у вихідні дні може компенсуватися за згодою сторін наданням інших днів відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі (ст. 72 КЗпП).

Оплата за роботу у вихідні дні обчислюється за нормами ст. 107 цього Кодексу.

Робота у вихідні дні оплачується у подвійному розмірі:

• відрядникам — за подвійними відрядними розцінками;
  
  
• працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, — у розмірі подвійної годинної або денної ставки;
  
  
• працівникам, які одержують місячний оклад, — у розмірі одинарної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Право на підвищену оплату виникає з факту роботи у вихідний день за розпорядженням роботодавця. Оплата у підвищеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у вихідний день.

За бажанням працівника, який працював у вихідні дні, йому може бути надано інші дні відпочинку.

Таким чином, спосіб компенсації у вихідні дні (надання інших вихідних днів чи підвищеної оплати) визначається за згодою сторін трудового договору, і в наказі про залучення працівників до роботи у вихідні дні роботодавець повинен конкретно зазначити, у який саме спосіб працівникові компенсуватиметься робота у такі дні.

Питання надання інших днів відпочинку у порядку компенсації за роботу у вихідні дні законодавчо не врегульовано.

Згідно зі ст. 7 Закону № 3356 у колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, зокрема режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку. Тому порядок компенсації за роботу у вихідні дні доцільно визначати у колективному договорі.

Зверніть увагу, що оскільки йдеться про відступ від правил про мінімальну тривалість щотижневого безперервного відпочинку (ст. 70 КЗпП), день відпочинку у порядку компенсації за роботу у вихідні дні має надаватися за можливості через найкоротший проміжок часу після роботи у вихідні дні. Але сторони не позбавлені права домовитися про надання інших днів відпочинку, приєднавши їх, наприклад, до початку чи кінця відпустки.

Інші дні відпочинку для кожного працівника визначаються в наказі про залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні. Якщо цього не зроблено, працівник не має права самовільно визначати інші дні відпочинку.

Чинним законодавством не передбачено терміну давності, після якого втрачається право на зазначені додаткові дні відпочинку. Тому якщо працівник не скористався своїм правом на використання інших днів відпочинку, наданого для компенсації роботи у вихідні дні, в минулому році або за кілька попередніх років, він має право використати їх.

Слід зауважити, що згідно з Постановою № 9 самовільне використання без погодження з роботодавцем днів відгулів дає йому право для звільнення працівника за скоєння прогулу.

У разі підсумованого обліку робочого часу за рахунок збільшення тривалості робочого часу протягом дня (зміни) вихідні дні чергуються з робочими днями через один, два, три або іншу кількість днів. Тобто вихідні дні таким працівникам надаються відповідно до графіка змінності.

У разі якщо робочий день такого працівника припадає на вихідний день (неділю), цей день оплачується на загальних підставах, оскільки вихідні дні підприємства можуть не збігатися з вихідними днями працівника.

Що зазначати у табелі обліку

Первинним документом з обліку використання робочого часу, розрахунку з працівниками по заробітній платі, отримання даних про відпрацьований час чи відпустки є Табель обліку використання робочого часу (типова форма № П-5), затверджений Наказом № 489.

Відмітки у табелі обліку про причини неявок на роботу чи про фактично відпрацьований час, про роботу в надурочний час робляться на підставі документів, оформлених належним чином. Так, на підставі наказу про надання працівникові днів відпочинку за роботу у вихідні дні у табелі робиться відмітка «ВШ» — вихідні (дні щотижневого відпочинку), святкові та неробочі дні, а за роботу у вихідний день проставляється фактично відпрацьований час.

Видання для кадровиків

Олена Усенко