Чи можна надавати працівникам, які працюють за сумісництвом з оплатою праці пропорційно до відпрацьованого часу, додаткову відпустку за ненормований робочий день з урахуванням фактичного навантаження і пропорційно до відпрацьованого часу на відповідній посаді?

Консультує Міністерство соціальної політики України

Підприємство, установа, організація самостійно в колективному договорі визначає перелік професій і посад, на яких може застосовуватися ненормований робочий день, та відповідно встановлює тривалість щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день з кожного виду робіт, професій, посад, ураховуючи періодичність виконання робіт понад установлену тривалість робочого часу, коло обов’язків та обсяг виконаних робіт.

За пунктом 3 Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Мінпраці України від 10.10.1997 р. № 7, додаткова відпустка працівникам з ненормованим робочим днем надається як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, потребу періодично виконувати службові завдання понад установлену тривалість робочого часу.

Отже, однією з основних умов для встановлення працівникові ненормованого робочого дня є періодичність виконання роботи понад установлену тривалість робочого часу. Як компенсація за роботу на умовах ненормованого робочого дня працівникові надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю до семи календарних днів.

Водночас пунктом 2 Рекомендацій застосовувати ненормований робочий день для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем, не рекомендується. Вирішення цього питання належить до компетенції роботодавця.

Сумісництво визначається як виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому, самому чи іншому підприємстві, в установі, організації чи в громадянина за наймом. Тобто працівник не може виконувати в один і той самий час (наприклад, з 8:00 до 15:00) роботу як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом.

Якщо у зв’язку зі специфікою роботи працівник може періодично виконувати основну роботу поза межами робочого часу, а потім виконувати роботу за сумісництвом, йому може бути встановлено ненормований робочий день і відповідно щорічну додаткову відпустку на умовах, визначених у колективному договорі.

Видання для кадровиків

Віталіна Коркушко