За статтею 116 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) під час звільнення працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то такі суми мають бути виплачені не пізніше від наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Цією статтею не визначено конкретний перелік виплат, які мають бути видані працівникові, а зазначено, що підприємство має забезпечити виплату «всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації».

Повний розрахунок під час звільнення — це виплата заробітної плати, належної працівникові до дня звільнення (включаючи цей день, адже він є останнім робочим днем), індексації, компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати та за всі дні невикористаних відпусток тощо.

Згідно зі ст. 117 КЗпП у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки за відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація має виплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.

Положення КЗпП є обов’язковим для підприємств, установ, організацій усіх форм власності.

Середня заробітна плата, яка виплачується працівникові за затримання розрахунку, обчислюється з урахуванням положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі — Порядок), виходячи з виплат за останні два календарних місяці роботи, що передують місяцю звільнення.

Порядком не передбачено, що розрахункові місяці мають бути повністю відпрацьовані. Якщо впродовж розрахункового періоду відпрацьовано хоча б один день, обчислення середньої заробітної плати провадитиметься виходячи із заробітної плати, нарахованої за цей день.

Виплати, які враховуються для обчислення середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження (в тому числі за час вимушеного прогулу), зазначені п. 3 Порядку. До таких виплат належать: тарифна ставка (оклад), доплати і надбавки, премії постійного характеру, індексація тощо.

Виплати, які не враховуються для обчислення середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження, в тому числі для оплати затримання розрахунку, визначені п. 4 Порядку.

У пункті 8 Порядку зазначено, що нарахування виплат, які обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться множенням середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата обчислюється діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані впродовж двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.

Видання для кадровиків