Чи встановлені на законодавчому рівні гарантії для одиноких матерів під час прийняття їх на роботу? На яких підставах укладається трудовий договір з одинокою матір’ю? Чи має право одинока матір оскаржити відмову в прийнятті на роботу?

Консультує Міністерство соціальної політики України

Законодавство про працю передбачає низку гарантій для одиноких матерів, зокрема гарантій під час прийняття їх на роботу.

Згідно з п. 9 постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.92 р. № 9 одинокою матір’ю вважається жінка, яка не перебуває в шлюбі й у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері; вдова; інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама.

КЗпП (ч. 1 ст. 184) встановлено заборону щодо відмови жінкам у прийнятті на роботу, а також щодо зниження їм заробітної плати з мотивів, пов’язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям — за наявністю дитини віком до 14 років або дитини-інваліда.

У разі відмови в прийнятті на роботу таких жінок власник або уповноважений ним орган зобов’язаний повідомляти їм причини відмови в письмовій формі.

Трудовий договір з одинокою матір’ю за наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда укладається на загальних підставах.

Відмову в прийнятті на роботу може бути оскаржено в судовому порядку.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 232 КЗпП спори про відмову в прийнятті на роботу жінок, які мають дитину-інваліда, а також одиноких матерів (батьків) — за наявності дитини до 14 років, розглядаються безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах.

Також на таку категорію жінок поширюються гарантії в разі скорочення працівників на підприємстві, установі, організації.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 184 КЗпП звільнення одиноких матерів, які мають дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням. Таких жінок обов’язково працевлаштовують також у випадках їхнього звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більш як три місяці з дня закінчення строкового трудового договору.

Видання для кадровиків

Ігор Биць