КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 1 листопада 1999 р. № 2028
м. Київ

Про затвердження Порядку
оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу
на працевлаштування в Україні

Із змінами і доповненнями, внесеними
постановами Кабінету Міністрів України
від 17 травня 2002 року № 649,
від 12 вересня 2005 року № 892,
від 14 січня 2009 року № 11

Постанова втратила чинність
(згідно з постановою Кабінету Міністрів України
 від 8 квітня 2009 року № 322)

З метою забезпечення впорядкування діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, пов’язаної із запрошенням для роботи в Україні іноземців та осіб без громадянства, Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Порядок оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні (додається).

2. Ця постанова набирає чинності з 1 січня 2000 року.

ПОРЯДОК
оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу
на працевлаштування в Україні

1. Дозвіл на працевлаштування оформляється іноземцю або особі без громадянства (далі — іноземець), який має намір займатися в Україні трудовою діяльністю, за умови, якщо в країні (регіоні) відсутні працівники, які спроможні виконувати цей вид роботи, або є достатні обґрунтування доцільності використання праці іноземних фахівців, якщо інше не передбачене міжнародними договорами України.

Дія цього Порядку поширюється також на іноземців, які направлені закордонним роботодавцем в Україну для виконання певного обсягу робіт або послуг на основі контрактів, укладених між українським та іноземним суб’єктами господарської діяльності.

2. Підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання та іноземні суб’єкти господарської діяльності, що діють на території України (далі — роботодавець), можуть використовувати працю іноземців лише за наявності у них дозволів на працевлаштування, якщо інше не передбачене міжнародними договорами України.

Приймати іноземців можуть платники страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, зареєстровані у місцевих центрах зайнятості.

(абзац другий пункту 2 із змінами,
внесеними згідно з постановою Кабінету
Міністрів України від 17.05.2002 р. № 649)

3. Роботодавці, які запрошують іноземців з метою працевлаштування, забезпечують своєчасне роз’яснення їм прав, свобод та обов’язків, передбачених законодавством, ведуть відповідний облік цих осіб, а також несуть відповідальність за своєчасне оформлення документів на право їх перебування в Україні.

4. Дозвіл на працевлаштування оформляється і видається Державним центром зайнятості Мінпраці (далі — Державний центр зайнятості) або за його дорученням відповідними центрами зайнятості Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя для роботи на підприємстві, в установі, організації, які запросили іноземця на певну посаду (за фахом).

5. Для отримання дозволу роботодавцем подаються до відповідного центру зайнятості такі документи:

• заява (у довільній формі);
• обгрунтування необхідності використання праці іноземців і можливості створення для них необхідних умов перебування та діяльності;
• копія контракту між іноземним та українським суб’єктами господарської діяльності на виконання певного обсягу робіт або послуг (якщо такий контракт укладено);
• копії статуту та свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта господарської діяльності, засвідчені в установленому порядку;
• список іноземців із зазначенням їх повного імені та прізвища, року народження, номера паспорта, спеціальності (фаху), статі;
• копія проекту контракту роботодавця з працівником — іноземним громадянином;
• документ (наказ, витяг з протоколу, доручення тощо), оформлений в установленому порядку, який посвідчує право представника роботодавця представляти його інтереси у центрі зайнятості;
• копії документів про освіту або кваліфікацію;
• довідка органу державної податкової служби про сплату роботодавцем передбачених законодавством податків та зборів;
• довідка, завірена печаткою та підписом роботодавця (у разі наявності на підприємстві режимно-секретного органу також підписана його керівником), про те, що посада або робоче місце, на яких використовуватиметься праця іноземця, відповідно до законодавства не пов’язані з належністю до громадянства України і не потребують надання допуску до державної таємниці;

  (пункт 5 доповнено новим абзацом одинадцятим згідно з
   постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2009 р. № 11,
  у зв’язку з цим абзаци одинадцятий – тринадцятий вважати
   відповідно абзацами дванадцятим – чотирнадцятим)

• квитанція про внесення плати за розгляд заяви.

Рішення про надання дозволу на працевлаштування або відмову в ньому приймається у термін не пізніше 30 днів з дня одержання зазначених вище документів.

Про прийняте рішення відповідний центр зайнятості письмово повідомляє заявника.

6. Дозвіл на працевлаштування не потрібний іноземцям, які постійно проживають в Україні, та іншим іноземцям у випадках, передбачених законами та міжнародними договорами України.

7. Дозвіл на працевлаштування видається на період до одного року. Цей термін може бути продовжено, для чого роботодавцю слід звернутися у визначеному в пунктах 4 і 5 порядку до відповідного центру зайнятості не пізніше ніж за місяць до закінчення попереднього терміну дії дозволу на працевлаштування.

Продовження терміну дії дозволу на працевлаштування є підставою для звернення до органу внутрішніх справ стосовно продовження терміну перебування в Україні.

(пункт 7 в редакції постанови Кабінету
Міністрів України від 17.05.2002 р. № 649)

Дозволи на працевлаштування видаються працівникам, що належать до категорії «внутрішньокорпоративні цесіонарії» (керівний персонал, менеджери та спеціалісти) та категорії «особи, що надають послуги без комерційної присутності в Україні», на строк найму.

(пункт 7 доповнено абзацом згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 12.09.2005 р. № 892)

8. Незалежно від стану на ринку праці та тенденцій його розвитку дозвіл на працевлаштування не видається, якщо:

• у поданих для видачі дозволу документах містяться відомості, що суперечать вимогам законодавства та міжнародних договорів України;
• контрактом передбачаються умови праці іноземців гірші, ніж громадян України, які працюють за аналогічним фахом;
• виявлено факти подання іноземцем або роботодавцем свідомо неправдивих відомостей або підроблених документів;
• іноземець має намір зайняти посаду або займатися трудовою діяльністю, яка відповідно до законодавства пов’язана з належністю до громадянства України;
• встановлено наявність фактів порушення іноземцем законодавства України під час перебування на її території;
• від дати попередньої відмови іноземцю в оформленні візи минуло менше одного року.

9. За розгляд заяви про надання дозволу на працевлаштування та продовження терміну його дії з роботодавця справляється плата в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, кошти від якої спрямовуються на відшкодування витрат, пов’язаних з проведенням цієї роботи.

10. Дострокове розірвання контракту з роботодавцем, зазначеним у дозволі на працевлаштування, з його ініціативи, а також з ініціативи або з вини іноземця, встановлення факту повідомлення ними неправдивих відомостей у документах на отримання дозволу, визнання особи згідно із законодавством небажаною для перебування в Україні тягне за собою анулювання дозволу на працевлаштування. Про дострокове розірвання контракту роботодавець протягом трьох робочих днів повинен повідомити відповідний центр зайнятості, Держкомкордон та орган внутрішніх справ.

(пункт 10 із змінами, внесеними згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 17.05.2002 р. № 649)

11. Роботодавець протягом трьох робочих днів з дати початку та припинення роботи іноземця письмово повідомляє відповідний центр зайнятості про цю дату та забезпечує реєстрацію паспортного документа іноземця у відповідному органі внутрішніх справ.

12. По закінченні кварталу, в якому працював іноземець, роботодавець повинен повідомити відповідний орган державної податкової служби про отримані доходи та утримані податки на загальних підставах за формою № 8-ДР.

13. Якщо іноземець не став до роботи у передбачений контрактом термін з причин, що згідно із законодавством не є поважними, роботодавець протягом трьох робочих днів повинен письмово повідомити про це відповідні центр зайнятості, Держкомкордон та орган внутрішніх справ. У такому разі, а також у випадку, передбаченому пунктом 8 цього Порядку, іноземець підлягає видворенню з України.

(абзац перший пункту 13 із змінами,
внесеними згідно з постановою Кабінету
Міністрів України від 17.05.2002 р. № 649)

Іноземець, який оформився на роботу без дозволу на працевлаштування, підлягає видворенню з України.

Видворення іноземця здійснюється органами внутрішніх справ у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1995 р. № 1074 «Про Правила в’їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію».

14. Відповідно до статті 8 Закону України «Про зайнятість населення» у разі використання праці іноземців без дозволу державної служби зайнятості з підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності державна служба зайнятості стягує штраф за кожну таку особу у п’ятдесятикратному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Ці кошти спрямовуються до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

(абзац другий пункту 14 із змінами,
внесеними згідно з постановою Кабінету
Міністрів України від 17.05.2002 р. № 649)

15. Центри зайнятості Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя проводять обстеження підприємств, установ та організацій стосовно з’ясування можливостей забезпечення ними необхідних умов перебування і діяльності іноземців, аналізують ефективність використання їх праці протягом терміну дії дозволу на працевлаштування і у разі необхідності інформують Державний центр зайнятості.

16. Відмова у видачі дозволу на працевлаштування може бути оскаржена до Державного центру зайнятості або до суду.

17. Бланки дозволу на працевлаштування виготовляються на замовлення Державного центру зайнятості у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. № 283, і є документами суворого обліку.

Для здійснення контролю за станом обліку, зберігання, використання бланків дозволів на працевлаштування та знищення зіпсованих бланків у порядку, що визначається Державним центром зайнятості, у відповідних центрах зайнятості щокварталу проводиться комісійна перевірка.

18. Порядок обліку і зберігання бланків дозволів на працевлаштування та знищення зіпсованих бланків визначається Державним центром зайнятості.

Відповідні центри зайнятості подають до Державного центру зайнятості один раз на місяць звіт про оформлення дозволів на працевлаштування іноземців, а також про використання бланків дозволів на працевлаштування за встановленою Державним центром зайнятості формою.

19. Після закінчення терміну дії дозвіл на працевлаштування повертається роботодавцем до відповідного центру зайнятості.