Чи потрібно доплачувати до розміру мінімальної зарплати, якщо працівник перебуває у простої?

Консультує Мінсоцполітики

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оплату праці» (далі — Закон) заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

За статтею 3¹ Закону (в редакції Закону України від 06.12.2016 р. № 1774-VІІІ) розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.

Тобто, якщо працівник виконав місячну норму праці, йому мають нарахувати заробітну плату, не нижчу від розміру мінімальної заробітної плати.

Частиною 2 ст. 3¹ Закону визначено вичерпний перелік виплат, які не враховуються під час обчислення розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру. Це доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я, в нічний та надурочний час, за роз’їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат.

Отже, якщо працівникові встановлено доплати за роботу у важких і шкідливих та особливо важких й особливо шкідливих умовах праці, які виплачуються за результатами атестації робочих місць, доплату за використання дезінфікуючих засобів, за роботу у нічний час, підвищену оплату роботи в надурочний час, інші виплати, визначені абзацом другим ст. 3¹ Закону, то вони мають виплачуватися понад розмір мінімальної заробітної плати (3200 грн).

Виплати, які не перелічені ч. 2 ст. 3¹ Закону, мають ураховуватися в мінімальній заробітній платі.

Якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати.

Якщо розмір заробітної плати у зв’язку з періодичністю виплати її складових є нижчим за розмір мінімальної заробітної плати, проводиться доплата до рівня мінімальної заробітної плати.

Згідно з ч. 5 ст. 3¹ Закону в разі укладення трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу, а також у разі невиконання працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці.

За статтею 34 КЗпП простій — це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, потрібних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. Тобто впродовж цього періоду працівник не виконує трудових обов’язків.

Гарантії працівникам на час простою визначені ст. 113 КЗпП, згідно із якими час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку, не нижчого від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров’я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

Час простою з вини працівника не оплачується.

Законодавством не передбачено проведення будь-яких доплат до названих вище гарантій працівникам за час простою.

Видання для кадровиків

Неля Синько