Згідно зі ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Це конституційне право прописане у ст. 2 КЗпП України, якою визначено основні трудові права працівників.

Належне оформлення трудових відносин є обов’язком сторін трудового договору.

Порядок оформлення трудових відносин:

• укладення у письмовій формі, трудового договору (контракту) оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, з яким необхідно ознайомити працівника (ст. 24 КЗпП України);
  
  
• повідомлення органів Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ст. 24 КЗпП України, Постанова КМУ від 17.06.2015 № 413);
  
  
• внесення роботодавцем запису до трудової книжки, поданої працівником у встановленому порядку (постанова КМУ від 27.04.1993 № 301, Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників);
  
  
• інформування працівника про умови праці, ознайомлення з посадовою інструкцією та правилами внутрішнього трудового розпорядку, визначення працівникові робочого місця та проведення інструктажу з техніки безпеки (ст. 29 КЗпП України);
  
  
• за умови використання праці іноземців або осіб без громадянства — отримання відповідного дозволу у встановленому законодавством порядку (ст. 8 Закону України «Про зайнятість населення»).

За порушення законодавства про працю в частині неналежного оформлення трудових відносин, роботодавець несе відповідальність:

• адміністративну (ч. 3 ст. 41 КУпАП);
• кримінальну (ст. 172 КК України);
• фінансову санкцію у вигляді штрафу (ст. 265 КЗпП).

Увага! Сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.

Роботодавець зобов’язаний оформити працівника на роботу у встановленому порядку з першого дня виконання ним трудової функції. Лише після належного оформлення трудових обов’язків працівник приступає до виконання своїх обов’язків.

З метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається, керівником може встановлюватись випробування. Відповідно до ст. 26 КЗпП, умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття цього працівника на роботу.

У період випробування на таких працівників поширюється всі вимоги законодавства про працю. Відповідно до ст. 29 Закону України «Про зайнятість населення» право проходити стажування за професією (спеціальністю) на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, на умовах, визначених договором про стажування у вільний від навчання час мають студенти вищих та учні професійно-технічних навчальних закладів, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, за якою здобувається освіта. Запис про проходження стажування роботодавець вносить до трудової книжки.

Окрім того, громадяни, які мають офіційний статус безробітного можуть проходити стажування — професійне навчання працівників на виробництві, на тому чи іншому підприємстві, після закінчення якого, підприємство зобов’язується працевлаштувати такого працівника. У всіх інших випадках — роботодавець зобов’язаний оформити працівника на роботу у встановленому порядку — з першого дня виконання ним трудової функції.

Видання для кадровиків